Вийди, Змучена ЛюдьмиВИЙДИ, ЗМУЧЕНА ЛЮДЬМИ...
Вийди, змучена людьми
І одурена думками,
Снами, мріями, казками, –
В лісі будем тільки ми.
В лісі дзвонять солов'ї,
Виливають щастя в звуки,
Виливають в звуки муки
І ви покинулиІ ви покинули...
І ви пішли...
І клади, що вам діди сховали,
На скибку хліба проміняли...
Цигани ви...
Цигани ви...
А там в землі,
Який там скарб лежав
Кленовий вогоньЯк стріла до виднокола,
Час у даль летить.
Сипле осінь вже додолу
Барви верховіть.
І сьогодні дав листя.
У руках – пломінь,
Про далеку осінь
Спомин. Спомин.
Не нарікаю я на Бога...Тарас ШЕВЧЕНКО
Не нарікаю я на бога,
Не нарікаю ні на кого.
Я сам себе, дурний, дурю,
Та ще й співаючи. Орю
Свій переліг — убогу ниву!
Та сію слово. Добрі жнива
Неба зоріНеба зорі (Рок-Екзистенція 2003)
Сіє небо зорі.
Світлом заливає
Сам Господь благословляє
Наш небесний дах
Віє під тим дахом
Привид з гаюДиким Степом, Холодним Яром,
Чорним Лісом, Великим Лугом
Краяв землю день божим плугом
По самую ніч.
З тої ночі стежина в'ється,
Світом колотим в тузі рветься
В неоспіваний дивний край,
Де стояв Зелений Гай.
Розрита могилаСвіте тихий, краю милий,
Моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
Улица чужих лицЭта великая ночь.
Это единая дочь оскопленных отцов.
Нас объединяет постель в поиске снов.
Видимая темнота.
Слышимая в небесах колокольная трель.
Землю питает теплом наша постель.
ШиваГілля голі, голі -
Зима йде поволі.
Зілля на долоні
Поцілуй аж до легень.
Танцював Ґазда,
Його поту злива
Залила жнива.