Анатолій Матвійчук все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

1. В ніч холодну і сліпу
Десь у вільному степу
Розкладу вогонь, напою коня
І піду блукати на вмання.
Розкладу вогонь, напою коня
І піду блукати на вмання.

ПРИСПІВ:

Два птахи
В небесах летіли
Якось на зорі,
Якось на зорі.
Два птахи
Відпочити сіли
У моїм дворі,
У моїм дворі.

В третій хаті від майдану
Міста Бородянка
Проживає баба Ганна,
Вільна громадянка.
Бабу Ганю знає кожен -
Є на то причина,
Бо без неї жить не може
Ні один мужчина.

Короткий вечір тихо згас
І знову ніч на виднокрузі.
Я лину подумки до вас,
Мої близькі й далекі друзі.
Я кличу вас до себе в дім
І відкриваю двері тихо,
І відчуваю дивну втіху
У серці стомленім моїм.

Не вигадка, не байка, не химера,
Живе на світі жаба-ненажера,
І кажуть люди про таку потвору,
Що всіх вона лякає без розбору.
Буває жаба чорна і зелена,
Буває біла, наче наречена,
Така гидка натура в жаби тої,
Вона не любить радості чужої.

Пливуть по небу хмари тьмяні
І сонце сяє в небесах –
Стоїть фотограф на майдані,
Тримає камеру в руках.
Снують байдужо перехожі,
Ніхто до нього не спішить,
А цей дивак так просто може
Вам на льоту спинити мить,

В серці моєму квітує весна,
Чом же, кохана, така ти сумна,
Знову на мене не дивишся ти
Мабуть, до іншого хочеш піти.

Приспів:
Гой-я, люба моя,
Хто ж тебе буде любити, як я?

Маленька людина
У дивній країні, великій країні, де мало любові й тепла
У тихім подвір’ї, в маленькій квартирі, маленька людина жила.
Людина маленька, мов гілка тоненька у вирі великих подій
В цім світі прекраснім маленького щастя найбільше хотілося їй.

Маленька людина велику державу на плечах вузеньких несла,
Велика держава її зневажала, інакше вона й не могла

У природи зайвих не буває.
Але якось у важкі часи
Оточили вовчу непокірну зграю
Хижі люди та голодні пси.
Влучно били скинуті рушниці -
І не стало вовчої сім’ї.
Вижила вовчиця - Матінка-вовчиця.
То дрімучий ліс захистив її.

Ніч опустилась на землю німа і густа.
В небі ні зірки, затягнуто хмарами небо.
Мамо, я вчора отримав із дому листа.
То листоноша приніс мені звістку від тебе.

Я прочитав його, мамо, чотири рази
І цілував його так, ніби то твої руки.
А дочитавши, не втримав скупої сльози,

Н Л О

Музика і слова
Анатолія Матвійчука

Громадяни, слухайте новини:
Уночі над містом Яготином
Пролітала чудернацька куля,

Так несподівано, так романтично,
Музика знову мені награє
Про веселкове, казково-магічне,
Про незабутнє дитинство моє.
Білий туман яблуневого саду,
Радісний світ весняної краси,
В тихім саду солов’їні рулади
І найдорожчі батьків голоси.

У підземнім переході
Вечорами при народі
Грає сивий і самотній музикант.
Плачуть струни на гітарі,
Трохи грошей у футлярі,
Ось і вся подяка за його талант.

Був і він в зеніті слави,

Сьогодні на душі так світло,
Сьогодні на душі так ясно,
Зоря ранкова вже розквітла,
Зоря вечірня ще не згасла.
Забулися старі образи,
Зібралися найкращі друзі,
І знову ми сьогодні разом
У доброму й тісному крузі.

За дніпровськими порогами,
За південними дорогами,
За степами за широкими
Наші прадіди жили,
Мали Січ козацьку сильную,
Шанували волю вільную,
Україну свою рідную,
Як зіницю, берегли.

На світі кожен має по заслузі
І кожен пише сам собі сюжет,
А я вжитті чекаю тільки музу,
Поет без музи зовсім не поет.
Вона прийде і голову закружить,
Чутлива, як натягнута струна,
І тим, хто їй на світі вірно служить
Звабливо посміхається вона.

Громадяни, слухайте новини:
"Уночі над містом Яготином
Пролітала чудернацька куля,
Синя-синя, як на лобі гуля.
Не диміла куля, не гриміла,
Вогниками тільки мерехтіла,
Сіла біля крайньої криниці,
Попила студеної водиці."

Я колись на землі народився
У своїм солов‘їнім краю
За моє босоноге дитинство
Я люблю Україну свою.

Тут я вперше піднявся на ноги,
Тут завжди на своєму стою.
За поразки мої й перемоги