22Ти знайшов себе на карті,
Де твоє серцебиття.
Дурні де кидали карти,
Ставлячи чиєсь життя,
Знаючи, що провина це їхнє дитя.
Холод не зморозив серце,
Лід не вигнав на слизьке
Твою віру йти відверто,
Було вже пізно мальвамАле було вже пізно мальвам,
І літові, і ластівкам,
Лиш далечінь синьоблагальна
Когось благала: не пускай!..
Але — прощалось. Вітром-листом
Чи по тобі, чи по мені.
Пустилось берега все чисто —
Веди менеНе шукай відповідь,
На господні заповіді...
Де твій дім?..
Що ти зможеш віднайти?
Колір власний пустоти?
Просто іди...
Веди мене у темряві моя любове
Долі лініїНу що я зробити міг з її безутішністю?
Зі спрагою смутку на сльози терплячі,
У коридорі поміж миттю і вічністю,
ЇЇ очі дорослі, її очі дитячі.
Мовчала вона серед нас як на допиті,
Слова можливість затираючи пошепки,
Шукала надії, як ніжності постаті,
Зникнутисл. С. Жадан
- Як добре, - думає він, - що я для неї помер,
добре, що вона забула моє ім’я,
добре, що все це сталося саме тепер,
добре, що при цьому всьому не був присутній я.
Добре, що вона вирішила все за нас,
Її ангелисл. Н. Швадчак
І між ними стоїть тьмяний вечір,
пустий вокзал
їй наївно хочеться, щоб перестав
Бог
відпускати час в швидкісних вагонах
до станцій смерті
На третьому поверсіНа третьому поверсі, як на острові
У літа на дні, хочеш бути дорослою мені.
Почуваєшся винною, хочеш бути гостинною
З кавою в руці.
А в тобі стільки сонця,
Я грівся й не бачив -
Здавалося щастя в моїй руці.