Аркадій Войтюк все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Світять зорі неозорі,
А над ними – глибина,
Десь за морем, синім морем
Мій синочок засина.

Мама його колисає,
Ніжки ковдрою вкрива,
Біля ліжечка сідає,

Let me free

I don't need to be a God
Cause to be a God for me is too hard
I don't need to be a star
Cause to be a star I can lose my mind

I don't need to be a man

My father said:
Don't be afraid
Son go thy way
And you will find happiness

I heard his words,
shook his hand
and hits the road

Your eyes your smile
Your lips so fine
You changed my life
And everything went somehow right

Your hair looks bright
Be mine this night
This love at first sight

Комусь грошей замало, шампанського в літаках
А в нас люстра на 3 лампи, горить всього одна.
Так ми економим світло, а ще ппильнуєм газ,
Життям на три тисячі в місяць, історія про нас.

І я боюсь проснутись на самоті, що ти колись зірвешся
Й захочеш піти.
І я молюся Богу знов і знов

Навпроти глибини очей стою.
Як довго мріяв я зустріти саме ту.
А як підійшов наче з розуму зійшов.
Розгубився й не знайшов слова.
Сам собі сказав, що нікому не віддам.
Вона моя, моя.

Вона моя слабість.

Навпроти глибини очей стою
Як довго мріяв я зустріти саме ту.
А як підійшов наче з розуму зійшов
Розгубився й не знайшов слова.
Сам собі сказав, що нікому не віддам
Вона моя, моя.

Вона моя слабість

Де б я не був у світі на краю.
Але твою любов я бережу, бережу.
І скільки разів в житті я програвав.
Але твою підтримку відчував.
І знов злітав.

О-о-о-о.
Ти промінь сонця в темноті.

Дай мені шанс, хоч єдиний шанс
Я не скажу, жодному про нас
І якщо твої вуста все ж промовлять слово "так"
Сам собі я буду заздрити щодня
Кайфувати від думок, що ти моя

А якщо ні, ні, ні скажеш ти мені
Я не знайду місця на землі

Комусь грошей замало,
Шампанського в літаках -
А в нас люстра на три лампи
Горить всього одна.
Так! Ми економим світло,
А ще пильнуєм газ.
Життям на три тисячі в місяць. -
Iсторія про нас.

Корабель.
1.В морі тоне корабель
На холодній глибині.
Мільйони там людей
Пливли до кращих берегів

Як не дивно, але першим з корабля тікає капітан
Від халатності якого все тріщить по швах

Кожен день проста річ -
Подзвони лише - забуваю все,
Що живий і здоровий - скажу я їй,
Вона зрадіє вже.
Завжди буду для тебе дитиною
Такою милою,
Хоча й за двадцать є,
Але життя моє

Кожен день, проста річ, подзвони лише - забуваю все,
Що живий і здоровий,скажу я їй,вона зрадіє вже.
Завжди буду для тебе дитиною, такою милою, хоча й за двадцять є,
Але життя моє таке доросле й зле,
коли нема тебе,коли нема тебе...

Тисячі кілометрів, сто високих поверхів -
Нас розділяють дні

Слова / Музика
Аркадій Войтюк / Аркадій Войтюк

Знову бачу сон коли плачеш ти,
Два серця в унісон, але вже час іти...
Чекають там тебе, де не чекають нас,
Ще трошки й все мине, але не вернеш час...

Лапи в крові хтось сховав на землі
Капкан і я туди попав
Показую клики всім, хто заходить зі спини
Від друзів я такого не чекав
І зализати рани треба час
Навколо мільйон скажених "псів"
Якщо ніхто не хоче йти за нас
То значить буду битись проти всіх

У вікнах плаче дощ
Із криками душі.
Не знаєш де ти є,
Скоріше не в собі.
Не хочеться втрачати –
Поплач собі, поплач,
Бо ти не та і я не той,
Пробач..

Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці, роки.
А ти живеш не на тому-у-у....
Березі ріки)

Я зупинився на березі великої ріки,
А за рікою мене чекаєш ти,
Не подолати мені глибокої води.

Вже на подвір'ї зимно стало,
Останнє листя швидко впало,
Пальто сіреньке одягаю
І на двір скоріш.

З тобою вчуся поміж хмари,
Через моря і океани..
І відчуваю - відпускаю,

Я зупинився на березі великої ріки,
За рікою мене чекаєш ти.
Не подолати мені глибокої води.
І безнадійно чорніють спалені мости,
Така далека та дорога до мети.
І мені ніяк, ніяк, ніяк, до неї не дійти-.
Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці й роки,

Аркадій Войтюк, співак:
"Якою, на мою думку, має бути нова Україна? Повага людей одне до одного, відкритість, особисте бажання кожного іти в кращу сторону. На даний момент у світі тривають "ігри великих" і ми в них дуже "далекі", не розуміємо дійсних масштабів, тому нам залишається вибудовувати внутрішню оболонку і надіятися, що, можливо, у "великих" колись прокинеться совість. Я такий, як і інші, мої сили невагомі, але я надіюся на краще і чим можу, тим і допомагаю"