Арсен Мірзоян все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Tu es loin ,
Mais mon coeur avec toi chérie ,
une histoire ,
je suis à Londres , tu es à Paris .
Je suis deja un vieux mime ,
et tu as le monde devant toi ,
n'aie peur de rien ma fille ,
car je suis ton Charlie , souviens toi .

Мальовані квіти, веселі діти
По той бік екрану не злазять з дивану,
Побачили Вінні очі невинні,
Опілки не важні, бо серце справжнє.

Приспів:
А я лише хотів тебе привітати,
Повітряну кулю – зелену, зелену!

В моїх кишенях мушлі і квитки,
В моїх очах завжди щось є гримерам.
Дорога заховала мене від усіх під три чорти.
Де хто? Де всі? Ти де там?
Малесенька Архіпка влітку
Палахне, мов квітка,
Скине літні сукні на пісок.
І від обрію до краю де ти?

Що не сталося - я вже ненавиджу,
Неможливі секунди розлучення.
Проводжаючим як завжди байдуже
Їхні розклади, їхні сполучення.
У цю мить не хвилюють обмеження,
Ні кар’єра, ні ціни на нафту.
Є останні секунди розлучення
В неможливості в серці втримати правду.

Доведи, що звістка остання –
Нестримне бажання, що то чутки.
І слухавка падає вниз,
І замість розмови крізь – важкі гудки.
Я не перебільшую і настрій собі псую,
І ніч не відмовиться шукати по вулицях загадки...

Приспів:

Почуття
Злетілись, мов ґави
Бачу я,
Що мене розчавить.
Востаннє, в обіймах стискаю тебе, як ніколи
І не відпускаю, а ти вже рахуєш вагони

Твій світ

Ти точно десь є на долонях,
Ти - смужка крізь лінію долі,
Торкнулась - і я збожеволів,
Мов листя, о, чудо землі.
Чи дійсно була неминуча
Та зустріч і хто з нас везучий?..
І якби я за тобою не скучив,
У гавань підуть кораблі...

Квитки вже куплені, колеса стукані,
Мрії занюхані і розклад не чека.
Дурні обставини мене обставили,
Тебе позбавили – не долетять мої слова!

Приспів:
І кожен сам своє пальто,
Ґудзики – по черзі знизу догори.

Ти точно десь є на долоні,
Ти - смужка крізь лінію долі,
Торкнулась - і я збожеволів,
Як листя лечу до землі.
Чи дійсно була неминуча
Та зустріч і хто з нас везучий?..
І якби я за тобою не скучив,
У гавань підуть кораблі...

Дівчинко моя, 
Ти далеко від мене, напевно спиш. 
Казка в кожного своя, 
Мені Лондон, тобі Париж. 
І я вже старий блазень, 
А у тебе ще цілий світ. 
Тож не бійся поразок, 
Я твій Чарлі, привіт! 

івчинка моя,
Ти далеко від мене,
Напевно спиш...
Казка в кожного своя:
Мені Лондон, тобі Париж.
І я - вже старий блазень,
А у тебе ще цілий світ.
Тож не бійся поразок!

Дівчинка моя, ти далеко від мене.
Напевно спиш.
Казка в кожного своя.
Мені Лондон, тобі Париж.
І я вже старий блазень,
А у тебе ще цілий світ.
Тож не бійся поразок.
Я твій Чарлі. Привіт...

Ти кожну ніч бачиш в вікно,
останній трамвай у ДЕПО,
малюнками вмерзлими в скло
зустрічатиме він твої сни.
І той, хто сидить за кермом
він бачить тебе у вікно,
він кожну ніч їде в ДЕПО
і привозить тобі твої сни.

Поміж верстатів масло жовтими калюжами
І супорта поїли направляючих,
Це D-500 ніколи, звісно, не одужає,
Нове тисячоліття не було вражаючим.
Усі безглузді заходи колись проваляться,
І він зупинеться і поглине мартен,
Людина не залізо, тобто не ламається,
Але ніколи так не проживе...

На кордоні зими відпусти
На одвірках відбитки – там теж твої руки
Розхитала думок терези
Не підштовхуй мене до розлуки

До весни донеси, до весни
По крижавій дорозі, я ще у полоні
Чуєш гуркіт грози? Відпусти

"КАПРОНОВІ БАНТИ"

Я пам'ятаю твої капронові банти
з інших дворів окупанти зірвали і понесли.
Я пам'ятаю твої заплющені очі
обличчя долонями
хочеш, я увійду тобі в сни?

Я пам’ятаю твої капронові банти
З інших дворів окупанти зірвали і понесли
Я пам’ятаю твої заплющені очі
Обличчя долонями, хочеш я увійду тобі в сни?

Приспів:
Поштовхом в спину – на збиті коліна
І дуй, бо пече, як будеш – то лий іще

Скільки знає слів письмовий стіл?
І слова мов сіль,
Навіть, просто: стій мало
І коли любов, в свій перший раз
Обіймала нас
Бракувало фраз.

А скільки слів ще не сказані

Слався о, Боже, Господи!
Любов'ю своєю збережи!
Слався віднині і повсякчас!
І збережи нас...

І кулемет тисне всіх з землі
Хто встиг лежить і лежать хто ні
Знову під обстрілом караван

Бар не зачинений,
шукай мене очима.
Мені в тобі причина,
гину, зачепило.
Летять бокали,
як завжди мало.
Скінчиться вечір
хутром тобі на плечі.

Бар не зачинений,
Шукай мене очима.
Мені в тобі причина,
Гину, зачепило.
Летять бокали,
Як завжди мало.
Скінчиться вечір
Хутром тобі на плечі.

Зимовий пляж...
Крейдою на папері
Ти зачинила двері,
Я не почув...
Зимовий пляж
І безпорадні птахи,
З неба летять комахи,

Я пам'ятаю твої капронові банти
З інших дворів окупанти зірвали і понесли
Я пам'ятаю твої заплющені очі
Обличчя долонями, хочеш я увійду тобі в сни?

Поштовхом в спину на збиті коліна
І дуй, бо пече, як будеш то лий іще
Рани загояться згодом зникнуть, як плями від йоду

Весь день йшов дощ за вікном моїм
По вулицях мов ти один
а люди дивились в вікна
хапали очима краплі і
хто із нас буде винен,
і сльози того не варті
кріз сльози бачу як тремтять долоні,
мов під дощем в твоїм полоні

Весь день йшов дощ за вікном моїм,
По вулицях мов ти один...
А люди диивились в вікна,
хапали очима краплі,
Ніхто із нас був не винен
і сльози того не варті.

Крізь сльози бачу як тремтять долоні

Чорним чи білим
За кожну клітину
Е2-Е4 почнеш з нуля
Пів-царства за коня
У тебе в полоні
Слони на кордоні тремтить земля
Віддав всі клітини
Цуг-цванг це єдине

На край землі не прийде ніч
На край землі міняють сонця
Хто був с тобою пліч о пліч
Міняють, міняють хлопців
На край землі якщо вона моя
На край землі в червоній смузі
Псалми співають як воля Твоя
Співають, міняють друзів

Курам на сміх, впавши на сніг
Мов дитина відчувати, як він тане на губах.
Свої крила забруднила,
А без крил у небо не пускають так.

А ти фарбуєш чорним вії – для тебе це подія,
Але ж це буде тільки нiч...

Курам на сміх, впавши на сніг,
Мов дитина, відчувати,
Як він тане на губах.
Свої крила забруднила,
А без крил у небо
Не пускають так...
А ти фарбуєш чорним вії,
Для тебе це подія,

Скільки знає слів письмовий стіл?
І слова мов сіль
Навіть просто "стій" — мало
І моя любов тобі дарма
Сльози як вода
Солона, бо від ?сліз?
Тане...

Листя жовтня не спішить за модою,
Відокремив небо від землі.
Місто топить лід у віскі з колою,
Ртуть слухняно, приповзла в нулі.
Я гортаю сни і повідомлення,
Перечитуючи сотні раз,
Ти моя, чи то лише захоплення?
Ти мені прохання, чи наказ?

Усі ці пляжі без мене навіть не пляжі,
Усі ці клуби без мене не клуби, так лажа,
Я перед дзеркалом учу репризи,
Напруживши спину,
Лінійкою міряю лише щетину.

Мачо не плаче, від радості не скаче,
Любить карпаччо і не повертає здачу.

Вступление: Em C D Em - 4 раза

Em Dsus2
Не має більше сліз, не має більше слів на вітер
Cmaj7 Am
І все що я хотів не вистачає літа
Em Dsus2
І сердце в полум`я віддам наче Москву французам

Іноді здається, що межа
І ти вже за, не перед нею
І смикаєш ситему кореневу
Наляканий замежжям не на жарт

І досить міцно вже тримаю ґрунт
Але ж земля не все зайняла з твого тіла
В гнізді у кроні склавши міцно крила

Можеш як не прийти, не приходь,
Наші зустрічі зайві, не треба.
Зламати хоч, тільки не заводь,
Не ходитиме він, то чи є в тім потреба?
Можеш як казати-кажи,
Зараз більшає шансів почути,
Якщо правда і ти промовчи-промовчи
І в поверненні важче забути….

Ти біжиш і знову ніч
Втримає в тобі сна,
Ти кричиш — минає час,
Як з долонь вода,
Про погоду довідки
Нецікаві і байдужі,
Все одно підуть плітки,
Як з дощу калюжі.

"НА КОРДОНІ ЗИМИ"

На кордоні зими відпусти,
на одвірках відбитки – там теж твої руки…
Розхитала думок терези,
не підштовхуй мене до розлуки.
До весни донеси, до весни
по крижавій дорозі, я ще у полоні.

Можеш як не прийти, не приходь,
Наші зустрічі зайві, не треба.
Зламаний, хоч скільки не заводь -
Не ходитиме він, хоч і є в тім потреба.
Можеш як сказати-скажи,
Зараз більше є шансів почути,
Якщо правда є біль, промовчи, промовчи.
Біль в поверненні важче забути….

Звідусіль, звідусюди
Ходять, дихають люди
І впираються в груди,
Тісно їм вочевидь...
І помножені часом,
Бути змушені разом
До екстазу й до сказу
Кораблі й острови...

Всю ніч стоять трамваї,
Сценарій не чіпляє,
Навмисно вирвані сторінки
Там, де розводять стрілки.
Поранені розмови
Вже зайві, чимось новим
Лупцює метроном, у грудях
Стосунки не на людях.

Не стреляй в воробьев, не стреляй в голубей,
Не стреляй просто так из рогатки своей
Эй, малыш, не стреляй и не хвастай другим,
Что без промаха бьешь по мишеням живым.

Ты все тиры излазил, народ удивлял
Как отличный стрелок призы получал
Бил с улыбкой, не целясь, навскидку и влет.

Ти кожну ніч бачиш в вікно
Останній трамвай у депо,
Малюнками вмерзлими в скло
Зустрічатиме він твої сни.
І той, хто сидить за кермом,
Він бачить тебе у вікно,
Він кожну ніч їде в депо
І привозить тобі твої сни.

Всі історії в помилках
Граблі чисті і нафарбовані
Всі перони в недопалках
І обіцянки всі скасовані
Ми собі все пробачили
Все, що зайве живе балконами
Щастя ніби не втрачено
Бо прибито до стін підковами

"КОЛИ ТИ ПІДЕШ"
(на вірші Маріанни Вдовиковської)

Коли ти підеш,
Горем, звісно, не стане великим,
Буде страшно, авжеж,
Як стрибати до пожежних у килим.
Вже не перший раз,

Одиночество моё, у меня внутри живёт
И прядями белыми заколдована, струна порвана
И не понятно только как в неотвеченных звонках
Слова несмелые не расслышала дождь по крышам.

Прости, в пробке застрял я в правом ряду такси
Было б всё просто я бы не грустил
Ни капли ревности... Прости...

Доведи, що звістка в останнє , нестримне бажання що то чутки...
І слухавка падає вниз і замість розмови крізь важкі гудки...
Я не перебільшую і настрій собі псую.
І ніч не відмовиться шукати по вулицях загадки…

Ніч упаде на місто яскравими фарбами вечірніх суконь...дим цигарок, гранчаки , битий посуд, поранений світ наших кухонь...
Ця ніч - виклик прози, цей дощ, чиїсь сльози у світлі фар ДПС...
Довершені будні вагітні майбутнім, вже зваженим без терез.

Доведи, що звістка остання,
Нестримне бажання, що то чутки.
І слухавка падає вниз,
І замість розмови крізь --- важкі гудки,
Я не перебільшую, і настрій собі псую,
І ніч не відмовиться
шукати по вулицях
Загадки…

Ти біжиш і знову ніч
втримає хтось зі сна.
Ти кричиш минає час,
як з долонь вода.
Про погоду довідки не цікаві і байдужі
все одно підуть плітки,
як з дощу калюжі.
Запитай із чого світ зроблений у себе,

Знову не приїхало таксі,
А до тебе відстань - сни на полицях купе.
Ти вже не синиця у руці.
Як тобі на небі журавлем?

Все, що на бумазі - все тобі!
Вкотре нитi з'вяжуть вузлики-слова.
Я прийду безлицим; бiлий - паперовий сніг!

Пахне дитинство кострами, кругом іде голова.
Скріплені просто руками зворушливі дружби слова.
Є діти ті, що не плачуть - ті, що не просять на руки.
Є діти ті, що не бачать i слухають в темряві звуки.

Приспiв:
Поцілуй мене, придивись! Кажеш: я не той, ти не та.
Поцілуй мене, придивись, хто там?!

"ПІЛІГРИМ"

Пам’ятаєш, я тобі казав, що все не так?
Пам’ятаєш, я тобі збрехав, завжди бути поруч?
Пам’ятаєш я тобі бажав, щоб твій літак,
Де б ти не блукала, нас з’єднав,
Де б я не блукав...?

Ми чуємо, лише своє і ба...
І бачичимо не так
Ти дивишся, на те ж саме, я
І я не знаю як?
Ми сни, ми міф, ми шиби у вікні
Спробуй сказати: ""ні"" мені
Ми тонемо, ми мокнемо і трі...
І тріскаєм в вогні

Пахне дитинство кострами, кругом іде голова.
Скріплені просто руками зворушливі дружби слова.
Є діти ті, що не плачуть - ті, що не просять на руки.
Є діти ті, що не бачать i слухають в темряві звуки.

Приспiв:
Поцілуй мене, придивись! Кажеш: я не той, ти не та.
Поцілуй мене, придивись, хто там?!

Я пам'ятаю твої капронові банти
з інших дворів окупанти зірвали і понесли
Я пам'ятаю твої заплющені очі
обличчя долонями хочеш
я увійду тобі в сни

Поштовхом в спину - на збиті коліна
і дуй бо пече,

Одиночество мое
У меня внутри живет,
Прядями белыми заколдована,
Струна порвана.
И непонятно только как,
В не отвеченных звонках -
Слова несмелые не расслышала,
Дождь по крышам и

"КАПРОНОВІ БАНТИ"

Я пам'ятаю твої капронові банти
з інших дворів окупанти зірвали і понесли.
Я пам'ятаю твої заплющені очі
обличчя долонями
хочеш, я увійду тобі в сни?

Скажи чому?
Скажи чому ти тільки в снах?
Скажи чому тебе нема?
І вітер знов приніс мені твої слова,
Твої слова мов білий сніг
Так швидко випав і розтав
Сльозами десь там в глибині

Я не знаю: де саме,
Загубили ми те, що берегли?
Чахли днями й ночами
Не сприймаючи брехні.
Кожен сам в своїх мріях
Ніби спільні та різні кольори
І на зламаних крилах
Розбивався я, розбивалась і ти

Але всеодно я хочу
Цілувати твої очі
Хай летять до біса ночі
Головне, що десь там ти живеш

Крихітна тоненька смужка
Ріже як сталева смужка
Знову незручна подушка

Всю ніч стоять трамваї
Сценарій не чіпляє
Навмисно вирвані сторінки
Там де розводять стрілки
Поранені розмови
Вже зайві чимось новим
Лупцює метроном у грудях
Стосунки не на людях

Уходим под воду
В нейтральной воде.
Мы можем по году
Плевать на погоду,
А если накроют -
Локаторы взвоют
О нашей беде:

Em C B7
Остаться, твой анфас мне как раз, что б ни видел я глас
Em Am B7 (без 4-го пальця)
Признаться, что для нас в этот раз был единственный шанс.
C C/G B7
Расстаться и ты лжёшь, что уйдёшь, так чего же ты ждёшь.
Em Am B7(без 4-го пальця)
Меняться, надоело прощаться

Усе не так, а як, кого спитати?
Поміж нами осінь, більш нічого...
А може краще, щоб тебе й не знати,
А може окрім тебе вже нікого...
Це як злочин, як провина,
Я забуваюся в короткій миті,
Що просто осінь є причина,
Під ноги сиплю листя, наче вбиті...

Ти точно десь є на долонях,
Ти - смужка крізь лінію долі,
Торкнулась - і я збожеволів,
Мов листя, о, чудо землі.
Чи дійсно була неминуча
Та зустріч і хто з нас везучий?..
І якби я за тобою не скучив,
У гавань підуть кораблі...

Ти кожну ніч бачиш в вікно
Останній трамвай у депо,
Малюнками вмерзлими в скло
Зустрічатиме він твої сни.
І той, хто сидить за кермом,
Він бачить тебе у вікно,
Він кожну ніч їде в депо
І привозить тобі твої сни.

Памятаєш, я тобі казав, що все не так
Памятаєш, я тобі збрехав завжди бути поруч
Памятаєш, я тобі бажав щоб твій літак,
де б ти не блукала, нас зєднав, де б я не блукав

ПРИСПІВ:
Мені ніхто не вірить, я - пілігрим
І правдатися нащо? Це лище грим