- Вiтер З Гiр
Перші скажені грому розкати
Чисте повітря пронизують –
Так завжди навесні на Нашій землі.
То грози сніг останній змивають...
Б’ють бойові барабани Весни –
Дощами й громами.
Вісники перших трав – вони,
- ВIТЕР ЗМIН
Вітер змін розвіє попіл часів
Біль поразок, ганьбу поколінь.
Над моєю Країной встане нова зоря
В тім віра моя, в тім моя боротьба!
Той вітер додасть нам втрачену міць,
А зоря осяє той шлях по якому йти.
Матір моя, моя рідна земля
Я за тебе віддам своє серце і своє життя!
- Гнів
Поглядом гострим на світ подивись:
Єдність традицій? – вбивають її!
Біблії фальш нам принесли сюди,
Безглузду, як і все від жидів.
Нищать Культуру вогнем і мечем.
І "Світлом" назвали темряву й страх...
Як лихоліття оце подолать? –
Повстати та скинути марення жах!
- З-за обрію
...Ой, як було з-за обрію
Випливали княжі човни:
Ратників сотні – чисельна дружина
Із Києва на Візантію рушили...
Блистіли мечі та штандарти Перуна –
Стихали Дніпровські пороги!
Стрімко летіли човни Святослава –
- Крижані Вершники Велетнів Зими
Крижані Вершники Велетнів Зими
Чуєш?.. Вітри Вовками завили
Там, у Нічній Височині?
Чорним Крилом огорта Небо Ворон,
Вкрива Небокрай у Зорянім Вбранні
Чуєш?..
- Лють Вовча
...Крізь скрегіт мечів
Та плями ворожої крові;
Крізь полум’я бою
Та поранених стогін -
Скинь примару, зупинись!
Бо ти вже мертвий, воїн!..
Отямся й зброю опусти
- Мороки Птахів
…Попелом Земля укрита –
Метвих Соколів тілами,
Пір’я в крові… Над вугіллям –
Іскри в’ються Мороками.
Кров’ю Пломінь заклинають…
Гарячою кров’ю…
Птахів Мороки злітають
Язиками вогню…
- Ой На Горі Та Й Женці Жнуть
Ой на Горі та й Женці жнуть
А попід Горою яром-долиною Козаки йдуть
Гей долиною гей широкою Козаки йдуть!
Попереду Дорошенко
Веде своє військо військо запорізьке хорошенько
Гей долиною гей широкою хорошенько!
- Пам'ять У Крові
Пам’ять, що піниться в жилах струмками
Чи рікою тече, чи б’є джерелами –
Шепоче, кричить або грима громами;
Загравами сипле чи рветься Вітрами –
Пам’ять крізь простір; крізь час, що віками
Летить в небуття, – наш ланцюг з прабатьками
Роду зв’язок поміж ними та нами.
Пам’ять у крові! – височиться горами.
- Поплач Менi, Рiчко...
Поплач мені, Річко...
Розкажи про дні часів прадавніх.
Те, що бачила за давніх-давен,
Пошепки перекажи у краплях.
Хвилями неси у небуття
Відголоси битв,
Де брат меча підняв на брата.
- Приданий Бесконечный Путь
Осень...
Листья, прожилок рунной вязью испещряя,
Красным окрасит, золота блеск не щадя...
Осень...
Туманом укроет, грязную слякоть скрывая,
Утонет в холодных каплях дождя...
Зима...
- Рідний Край
Це все - Наша Земля!
Наш Рідний Край!
Це - Батьківщина твоя й моя,
Завжди це пам’ятай!
Слався в віках, завжди жива,
Земле моя! Україно моя!
Мати - країна, в світі єдина -
- Як Сталь Спiвала у Пожарах
Як у Пожарах Сталь співала,
Коли у руїнах Вкраїна лежала –
На захист вставала вся Нація-сім’я –
То пам’ятає Наша Земля!
На ворога йшли, життя віддавали,
З попелу Україну підіймали.
Що бачимо сьогодні? – Україна у вогні,