Мені минало літ шістнадцять Весною, як саци цвіли, Я про кохання ще не знала, Ми тихо з матір 'ю жили.
Як я садила айстри білі, ти помагав мені полить, З тих пір я мрію про кохання, З тих пір душа моя болить.
Раз ти пройшов над нашим садом, Я задивилась на твій стан, Стояла довго під вербою, Поки вечірній впав туман.
довго стояла і дивилась, як милий іншу проводжав, тепер я знаю хто від мене навіки щастя відібрав
Прийшла зима і айстри білі Схилили голови в журбі, В моєму тілі і гаснуть сили - Чужою стала я тобі
як я умру то поховайте мене серед квітучих айстр, а як зірвеш ту айстру білу згадаєш хто тебе кохав.
тебе кохали карі очі тебе кохав дівочий стан тепер з тобою розійшлися немов той ранішній туман Meni Mina lіt shіstnadtsyat Spring, yak satsi tsvіli, I'm talking about Kohannya shte not know Mi quietly s matіr'S lived.
Yak I sadila aystri Bili, Meni ti helps to water, W silent pіr I mrіyu about Kohannya, W silent pіr Hurts my soul.
Every minute proyshov over our garden, I zadivilas on tvіy camp It was Dovgy pid Verbier Pokey vechіrnіy having run the fog.
Dovgy i was marveled, Yak Mily іnshu provodzhav, Now I know hto od mene navіki Happiness vіdіbrav
Priyshla winter i aystri Bili Shilili goals in zhurbі, In moєmu tili i fade Sealy - I became another man's Tobi
yak I die then pohovayte Me Sered kvіtuchih aystr, and yak zіrvesh the aystru bіlu zgadaєsh hto you Cochem.
You Koch karі ochі you Kochav dіvochy camp Teper with You rozіyshlisya Nemov that ranіshnіy fog