Микола Мозговий все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Ти - промінь, чи душі відкритий звук,
Чи - Всесвіту негадане послання,
Чи - дивні біоструми ніжних рук,
Чи - серця самотливого благання.
Ти - образ дивний, той, що я люблю,
Люблю на грані "бути", чи "не бути".
І звуки в обриси твої ліплю,
І не знаю, чи любити, чи забути.

Знов Я У Гори Іду

Знов мені наснилися зажурені лелеки
І мене покликали додому уві сні,
Добрий день, Карпати, добрий день, мої смереки,
Добрий день вам, гори чарівні!

Тут веселий вітер в’є гніздо на полонині,

Знов мені наснилися зажурені лелеки
І мене покликали додому уві сні,
Добрий день, Карпати, добрий день, мої смереки,
Добрий день вам, гори чарівні!

Тут веселий вітер в’є гніздо на полонині,
Тут зустрів уперше я сердець людських тепло,
Тут мої краяни, тут життя мого коріння,

Муз і сл: М.Мозговий

Там, де гори й полонини, де стрімкі потоки ріки,
Де смерічок, ген, розмай.
Ллється пісня на просторі, вільна, сильна, наче море.
Про мій милий рідний край.

І у синю даль понад горами лине пісня ця.

Від порога дитинства у далекі світи
Пролітають птахами дні за днями, роки.
Та куди б не занесли мене долі дороги,
Скрізь мене зогрівала твоя вірна любов.
Вона вчила любити найдорожче у світі,
Рідну матінку-землю вона вчила любить.

Приспів:

Минає день, минає ніч - Проходит день, проходит ночь
Хвилини котяться мов хвилі голубі - Минуты катятся как волны голубые
Не в тому річ, - Не в том дело,
Не в тому річ, - Не в том дело,
Що я люблю сказав лиш тобі - Что я люблю сказал только тебе,
Не в тім печаль, - Не потому печаль,
Не в тім печаль, - Не потому печаль,
Що цілий всесвіт був колись - Что целый мир был когда-то

Шануймося, друзі, на довгім віку.
Та щедрими будьмо ми завше в коханні.
Хай діти всміхаються нам в сповитку,
Літаючи в снах на світанні.
Хай діти всміхаються нам в сповитку,
Літаючи в снах на світанні.

Приспів:

Минає день, минає ніч,
Хвилини котяться, мов хвилі голубі.
Не в тому річ, не в тому річ,
Що я сказав "люблю" лише одній тобі.

Не в тім печаль, не в тім печаль,
Що цілий всесвіт був тоді в твоїх очах,
Безмежний всесвіт був тоді в твоїх очах,

Пригадалась вузька стежина,
Що вела нас до тих берегів,
Верболозовий дух, калина.
Спомин знову сюди привів.
Ніжний дотик руки, стрічання.
І та млосна цілунку мить,
І кохання палке признання
В моїм серці тепер горить.

Всё дальше нас уносит век
от памятных военных дат...
Но вечно славен человек
с коротким именем Солдат.

Солдат дорогами огня
шёл через годы и ненастья,
мою отчизну и меня

Були дощі, була тужна осіння злива.
І жовтий лист останній одлітав.
А ми в той час були такі щасливі,
І нам здавалось що, і нам здавалось що весна цвіла.

Той дивний сон, та пісня першого кохання,
Сердечних струн високий тон.
І ті слова, слова, слова признання.