– Як непотрібен – я піду? Що я на це сказати мушу? Що усмішка, як на біду, вже розтопила змерзлу душу? Що півгодини цих мені вже півжиття не вистачало? На тлі байдужості й брехні мов пісня бесіда звучала!.. Що спільна мова – то є дар, який єднає і лікує? ...А ми вже стомлені від свар, і нам усім давно бракує порозуміння і тепла, а, може, й трішечки любові... А в нас – проблеми і діла, та ще й біда напоготові... (І де береться, навісна? На скроні тіпнеться прожилка...) – Ідіть. ...Буяє вже весна... Я не така вже й сильна жінка... - Yak nepotrіben - I pіdu? Scho I tse skazati Mushu? Usmіshka scho yak on bіdu, Vzhe roztopila zmerzlu soul? Pіvgodini scho Tsikh Meni Vzhe pіvzhittya not vistachalo? On tlі bayduzhostі th brehnі mov pіsnya besіda sound! .. Scho spіlna mova - then Yea gift yaky єdnaє i lіkuє? ... And of Vzhe stomlenі od cook, i we usіm long brakuє porozumіnnya i heat and, Mauger, th trіshechki lyubovі ... And we have - the problem i DILA, that shte bіda napogotovі th ... (I de Beret navіsna? On skronі tіpnetsya streak ...) - Іdіt. ... Buyaє Vzhe spring ... I do not taka vzhe th strong zhіnka ...