Написати б зараз про любов Видряпану з стін аж до паперу Про те, як в серце затікає кров Про те, що в казці знищує химеру І тих рядків, написаних ночами Що біль затаїли вглибині Від давньої знайомої до мами Існують сотні й тисячі цілі
Кожен раз я думав, що кохаю Хоча і близько я не відчував Любові тої, що в душі не маю Як до тогó моменту я не мав Кожен раз я думав, що кохаю Хоча і близько я не відчував Любові тої, що в душі не маю Як до тогó моменту я не мав
Та й я насправді хотів бути Десь з поміж тисячі всіх тих Хто пробував це все відчути Й велично стати біля них Та я, вже скільки не старайся, Обманом лиш ввіряв себе А дерево, як не хитайся, Від вітра просто не впаде
Кожен раз я думав, що кохаю Хоча і близько я не відчував Любові тої, що в душі не маю Як до тогó моменту я не мав Кожен раз я думав, що кохаю Хоча і близько я не відчував Любові тої, що в душі не маю Як до тогó моменту я не мав Писал бы о любви сейчас Соскребают от стен до бумаги О том, как кровь течет в сердце Об этом в сказке разрушает химеру И эти строки написаны ночью Что боль была глубоко покрыта От старого знакомства до мамы Есть сотни и тысячи целей
Каждый раз, когда я думал, что люблю Хотя близко я не чувствовал Люблю то, что в душе я не Как и раньше, у меня не было Каждый раз, когда я думал, что люблю Хотя близко я не чувствовал Люблю то, что в душе я не Как и раньше, у меня не было
И я действительно хотел быть Где -то между тысячей всех этих Кто пытался почувствовать все это И величественно быть рядом с ними Да, я, так же, как ты не пытаешься, Обман получил только в И дерево, как если бы не дрожать, С ветра просто не упадет
Каждый раз, когда я думал, что люблю Хотя близко я не чувствовал Люблю то, что в душе я не Как и раньше, у меня не было Каждый раз, когда я думал, что люблю Хотя близко я не чувствовал Люблю то, что в душе я не Как и раньше, у меня не было