Ой, як же було ізпрежди віка Ой, дай Бог. А тільки було синєє море Ой, дай Бог. Ради радоньку, кого в море послать Ой, дай Бог.
Зачарована, сумна засинає далина у неба на руках. Ми на березі ріки, бьються хвилями роки, То є ріка життя. Понад берігом іде, але хто її знайде І хто згадає знов? Світ коли не було нас, Але ангел в перший раз Подарував любов.
А тільки було синєє море Ой, дай Бог. Ради радоньку, кого в море послать Ой, дай Бог.
Ми не янголи святі, але струни золоті У душах не мовчать. Про кохання і вогонь, що бажаємо його Співає нам печаль. Доля згадує про нас І на скронях сивина, неначе білий сніг. І віків старовина, наче пісня неземна Приходить уві сні.
А тільки було синєє море Ой, дай Бог. Ради радоньку, кого в море послать Ой, дай Бог. Ой , как же было изпрежды веки Ой , дай Бог . А только было синее море Ой , дай Бог . Совета радоньку , кого в море послать Ой , дай Бог .
Зачарованная , печальная засыпает даль у неба на руках. Мы на берегу реки , бьются волнами года , То есть река жизни . Более берег идет , но кто ее найдет И кто вспомнит вновь ? Мир когда не было нас , Но ангел в первый раз Подарил любовь .
А только было синее море Ой , дай Бог . Совета радоньку , кого в море послать Ой , дай Бог .
Мы не ангелы святые , но струны золотые В душах не молчат . О любви и огонь, желаем его Поет нам печаль. Судьба вспоминает о нас И на висках седина , будто белый снег . И веков старина , как песня неземная Приходит во сне.
А только было синее море Ой , дай Бог . Совета радоньку , кого в море послать Ой , дай Бог .