Текст песни Остап Сливинський - Мені сниться Боґуш Золаї
Исполнитель: Остап Сливинський
Название песни: Мені сниться Боґуш Золаї
Дата добавления: 07.07.2016 | 19:36:57
Название песни: Мені сниться Боґуш Золаї
Дата добавления: 07.07.2016 | 19:36:57
Просмотров: 18
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Здесь расположен текст песни Остап Сливинський - Мені сниться Боґуш Золаї, перевод и видео.
бачу його кришталеву руку з налиплими парашутиками кульбаби.
Його янгол вирушає за здутим м'ячем,
якого відносить повільна течія. Ступає у воду, непевний цієї стихії.
Відкривається сухий плід минулого дня, повний загадок і спостережень:
Боґуш на пристані, його волосся й сорочка спокійні,
попри береговий вітер, що надимає смугастий сак метеостанції;
повітряна куля освітлює краєвид, палахкотить її пекельне ядро.
Птахи обсідають голову потятого лошати, досить нам обернутись – і ми
знову бачимо, як падають їх чорні тіні. Недалеко кордон: тихі фургони
поночі рушають біленою стіною берега, відкидаючи півмісяці маґнієвого світла.
Боґуш виносить нам лавки, плетені постілки. Гудуть казани над мідною рікою Кереш,
підіймаючи воду на ніч; швидше обертається колесо млина, необтяжене хлібами.
Я знаю, як може бути там – вище за течією, на горищі, у нетрях виноградника.
Знаю, як порожньо звучать міхи, як блукаюче світло розхитує порохняву колоду тіла,
як змінюються сусіди. Колись єдина дорога сюди
зійде пилюкою, і що тоді? Оголиться камінь, заб'ють джерела? Боґуш
показує могильну плиту посеред саду – священик.
Cад відкриває свої філіали на периферіях світу.
Боґуше, ти там, де двоє, четверо, перехрестившись, сідають у внутрішньому дворі
вечора,
утвореному його ходою, підступами, його глухими окликами.
Ти розводиш вогонь у наповненій вугіллям сурдині, від чого намагаєшся вберегтися?
Від нічних відгомонів, що нагадують гуркіт тіл трубопроводами неба?
Від перельотів ангелів, що знають своє місце і час? Від ліній фронту, що невтримно
затіснюють своє кільце?
Око тайфуну, в якому ночують твої птахи. Ти знаходиш сховок у Книзі,
вино, що ти його п’єш, знаходить заспокоєння у твоєму ковтку. А де сум’яття лози,
і чому у твоїй Книзі нічого не написано про неспокій виноградаря?
І ти, що вважаєш себе вправним метеорологом, чи можеш
відчитати письмена на повітряних зміях, що їх пускають репортери,
відряджені на той бік? Чи ти принаймні чуєш їх лопотіння?
“Головне, каже Боґуш, то вміти застати одну з годин на гарячому, коли вона,
все ще необачно відкрита, проведе нас коридором усіх наступних годин.”
Як правильно прочитати дзенькіт ключів, що далеко попереду,
клепання кіс, ритми вуду, темні сліди на підвітряних стінах – від хрестів,
зв’язаних із двох паличок?
Що зраджує нас перед великою водою – ті кілька запитань, і їх розхитані паперті,
де ми стоїмо зграйками, передаючи з рук у руки хліб і маслини?
Безсоння відкривається тут пунктуально й урочисто, як новий
яскраво освітлений супермаркет, сюди приходять і прицінюються,
цигани женуть сюди усіх своїх коней,
“чи можу я переночувати у твоєму безсонні?”
Боґуш дивиться на цей посріблений континент, що уникає своєї тіні,
страждаючи безнадійною фобією – бути тінню своєї тіні.
Темні комети лиликів; найпростіші іменники, вода, порох, голос, обертаються,
як стробоскопи, відкидаючи каламутні кочуючі відблиски.
Сліди на воді, потяг, якого нам не вдалося спинити на цій проміжній станції,
знаки нашого невидимого письма, що ще видно з висоти пташиного польоту?
роїння сімені, світло наших запалених гортаней, голоси, що висвічуються
з-під ребер куфічним скорописом,
палання двигунів, сяйливий суд, що несеться аеродромом,
горловий спів, яким для нас дублюють послання фатімської богородиці?
високо обірвані ринви, безконечна плутанина слідів,
якась пляма, щось поміж дерев, що з’являється, гасне,
і знову засвічується в іншому місці
залізничні довідники і станції які завжди задалеко
замерзлі шибки з письменами чийогось нерівного подиху?
Янгол, перейшовши на той берег, викручує подiл.
Боґуш зливає рештки вина до бутлі, опускає криничну ляду,
і поки він загасить ліхтар,
залишається небагато слів, та й ті заледве чи встигнеш сказати:
“поки ще відчуваємо один одного спинами
ми є поки ще відчуваємо один одного спинами” I dream Boґush Ash,
I see his hand with crystal adhering parashutykamy dandelion.
His angel sent by blow ball
which refers drifter. We step into the water of uncertain elements.
Opens dry fruit of the day, full of riddles and observations:
Boґush on the pier, his hair and shirt calm,
Despite onshore wind that puffs up striped Sak weather station;
Balloon illuminates the landscape of hell burning core.
Birds obsidayut cut off the head foal enough to turn us - and we
Again we see how their black drop shadow. Near the border: quiet vans
Embark on bleached wall in the night shore, rejecting crescents maґniyevoho light.
Boґush makes our bench, wicker postilky. Buzzing over copper cauldrons Keresh river,
raising the water at night; faster rotating wheel mill burdened bread.
I know how to be there - upstream, in the attic, in the wilds of the vineyard.
I know that sounds like empty bottles as light shaking porohnyavu roaming the deck body,
how to change neighbors. Once the only way here
come dust, and then what? Shall be discovered stone killed source? Boґush
shows tombstone middle of the garden - the priest.
Cad opens its subsidiaries in the periphery of the world.
Boґushe you where two, four, perehrestyvshys, sit in the courtyard
p.m,
formed its gait, the spoils of his deaf mark.
You bred filled with coal fire in surdyni, why try to protect themselves?
On the night echoes resembling thunder bodies pipelines sky?
On flights of angels that know their place and time? From the front lines that unrestrainedly
zatisnyuyut his ring?
Eye of the Typhoon, which lodge your birds. You kept you find in the book,
wine that you drink it, finds solace in your throat. Where confusion vines,
and why in your book of nothing written about anxiety tenants?
And you, who think you are a skilled meteorologist, can you
letters to read one air snakes that they allowed reporters,
seconded to the other side? Did you at least hear them lopotinnya?
"The main thing, says Boґush then be able to catch one of the hot hours when she
still inadvertently open, the corridor will have all these hours. "
How to read the sound of keys that far ahead,
riveting braids, voodoo rhythms, dark marks on the leeward walls - from crosses
associated with two sticks?
That betrays us with a big water - those few questions, and their shattered porch,
where we are flocks, passing from hand to hand bread and olives?
Insomnia is open punctually and inaugurated the new
brightly lit supermarket, come here and prytsinyuyutsya,
Gypsies driven here all their horses,
"Can I sleep in your insomnia?"
Boґush silvered looking at this continent, avoiding his shadow
hopeless suffering phobia - to be a shadow of its shadow.
Dark Comet Fledermaus; simple nouns, water, dust, voice, rotating,
as strobe lights, rejecting roaming dull glare.
Traces on the water train, which we did not stop at this intermediate station,
signs of our invisible writing that is seen from a bird's eye?
Swarming seed light burning our throat, voices displayed
from the edges kufic cursive,
burning engines Glowing Eye court that sweeps airfield,
throat singing, which for us duplicate the message of Fatima Virgin?
highly dangling gutters, endless confusion traces
some spot among the trees is something that appears extinguished,
and lights up again elsewhere
railway stations and guides are always too far
frozen panes with uneven breathing someone's writings?
Angel come to the shore, twisting division.
Boґush merges remains to wine bottles, down krynychnu lyadu,
and while he quench lantern
is a little word, and they hardly have time to say:
"Still feel each other's backs
We are still feeling each other's backs "
Скачать
О чем песня Остап Сливинський - Мені сниться Боґуш Золаї?
