Батькова криницяКоні, сиві коні, від зорі червоні,
Одинокий явір сумно похиливсь,
Хто сходив життя тут, не прийшов сьогодні
І води з криниці не напивсь...
Приспів:
Батькова криниця, в ній вода іскриться,
Крає моє серце, як сльоза.
Біле й чорнеВечірнє небо догора.
І сум огорне...
Триває гра, одвічна гра
У біле й чорне.
Та несподівано зника
Останній промінь -
І розділяється ріка
На біле й чорне.
Вітчизни димМелеться в жорнах камінних пречиста печаль,
Думи високі встають з вікової руїни,
Біле вітрило надії і віри, причаль
До берегів молодої моєї Вкраїни.
Приспів:
Переживу холодний шал нестерпних зим, |
Солодкий п'є моя душа вітчизни дим. |
Гетьманський заповітНа тернистій історії в полі
Ми не знали ні щастя, ні долі,
Лише битви, як тліючі рани,
Лише зради, облуди, обмани.
Ми шукали братерства та згоди,
Щоб єднались, як рівні народи.
Нам клялися: "Навіки ми разом!",
А давали неволі проказу.
Горнусь до тебе УкраїноГорнусь до тебе, Україно,
Як син до матері горнусь,
За тебе рідна і єдина
Щодня я Богові молюсь.
Щоби послав щасливу долю,
Тобі, народу моєму,
Щоб освятив жадану волю,
Щоб дарував тепер йому.
ЖивицяБентежить душу в ріднім краї
Високе небо, шум ялиці,
Сопілки голос ген на плаї
І запах вистиглий живиці.
Той запах в маминій колисці
Поїв мене живлющим трунком,
Подібно ранній грозовиці
Торкнувся першим поцілунком.
Змилуйся, БожеЗмилуйся, Боже наш, над Україною,
Волю, що дав Ти, святу захисти,
Досить страждати, бути руїною,
Людям байдужим гріхи відпусти.
Може, прозріють ще, може, прокинуться,
Виросли всі ж бо в незрячім ярмі,
Випрямлять плечі, з колін ще піднімуться,
Кохання у ЛьвовіЛьвівські леви пам'ятають
Як ходили містом ми,
Як співали тихі зорі
Нам мелодію весни.
Львівські леви пам'ятають
Як кохання нас знайшло,
Як сміялись твої очі,
Літо з тобоюНаче в цілому світі нікого,
Тільки в чистому сріблі Дніпра
Ніжне золото тіла твойого
Мерехтить, мов з туману зоря.
Щось подібне було вже на світі
Всі ми вийшли з полону води
І відразу потрапили в сіті
Неприм'ятої ще лободи.
Мамині очіВже вечір приліг біля хати,
У золоті верби старі,
З надією дивиться мати
На плетиво сивих доріг.
Приспів:
Мамині очі, як зорі ясні,
Мамині очі бувають сумні.
Меланхолія жовтого садуВ алеях саду спинюся, сяду
Там, де ходили з тобою вдвох.
Осіння тиша листок колише,
Один листочок, що не засох.
На крилах білих все пролетіло
Там, де хмарини, як пароплав.
Багряний вечір мені на плечі
Долоні згадок немов поклав.
На далекі вогніСлова: Галина Калюжна
Музика: Павло Дворський
Ти мені найрідніша,
І слово твоє золоте!
За долиною холоду
Твій океан чарування!
Я до тебе іду,
Над Україною дощіВисоке небо ожива, цвіте вітрами,
Стають вологими слова, вуста з вустами.
Краплинам очі затуля трава листками,
Немов пливе, пливе земля, пливе із нами.
Приспів:
Над Україною дощі, веселі зливи, |
Твоя душа в моїй душі звучить щасливо. |
Наша розмова довгаНаша розмова довга, довга як літній день
Маєш мене за друга, я за любов тебе.
Нам не світити свічі, нам не гасить вогні,
Тобі зазирну у вічі, все розкажи мені.
Приспів:
Зніми із серця біль, ти не звикай до нього,
В минуле відійдуть усі твої тривоги,
небесна сотня білих журавлівгорить свіча як пам'яті сльоза
дололу з неї крапями стікає
земля ридає плачуть небеса
майдан героїв з почестю ховає
їх взяв господь щоб ангелом в раю
в його садах довічно проживати
вони назавжди залишиться в строю
про них народи пісні буде співати
Нежданна зустрічНежданна зустріч і прощавання -
Це усміх долі чи це кохання?
Чи новоріччя веселі жарти?
Єдина нічка всіх інших варта.
Приспів:
Хто ти для мене? Хто?
Хто я для тебе? Хто?
Новорічної ночіЗаберу тебе з дому, поведу від усіх, -
Новорічної ночі тільки сніг, тільки сміх!
Новорічної ночі ворожіння очей...
Ми щасливі і вільні - не закохані ще.
Приспів:
А ніч така прозора,
Холодна і тремка.
Передчуття осеніДе той місток між літом і весною?
Де той місток між часом і тобою?
Яким останні літні грози йти
І спокій там в неспокої знайти.
Чому мене, коли надходить осінь,
Пора цвітіння в гості тихо просить,
Але й осінь швидко промине,
ПисанкаДо тебе йду, залюблений в красу,
Іду, як олень до потоку.
Боготворю, як ранок світ-росу,
Тебе, блакитнооку.
До тебе йду, любові не таю,
Щодня шукаю переброду.
Тебе, вродливу писанку мою,
Я впізнаю душею зроду.
Прилетіла ластівкаДо вікна мойого теплий промінь ластиться,
Синьооке небо в шибку загляда.
Прилетіла ластівка голубою ласкою |
До моєї хати, до свого гнізда. | (2)
Ластівка щебече під моєю стріхою,
Від зорі до ночі човником снує.
Весняною втіхою і любов’ю тихою |
Рідна моваОдною мовою одвік всі люди плачуть.
Одною мовою сміється всенький світ.
Та як любов і гнів улити в спів гарячий?
Лиш рідна мова дасть тобі на те одвіт.
Приспів:
Коли ж уже не плачеш ти і не смієшся,
Оглухнув серцем, не радієш, не болиш,
Смерекова ХатаНаснились мальви рута-м’ята
і скрип криничний журавля,
і смерекова, отча хата,
яку давно покинув я.
Наснився сад у весняним цвіті.
Струнка смерічка край гори.
І найрідніша в цілім світі –