- Батькова криниця
Коні, сиві коні, від зорі червоні,
Одинокий явір сумно похиливсь,
Хто сходив життя тут, не прийшов сьогодні
І води з криниці не напивсь...
Приспів:
Батькова криниця, в ній вода іскриться,
Крає моє серце, як сльоза.
- Біле й чорне
Вечірнє небо догора.
І сум огорне...
Триває гра, одвічна гра
У біле й чорне.
Та несподівано зника
Останній промінь -
І розділяється ріка
На біле й чорне.
- Вітчизни дим
Мелеться в жорнах камінних пречиста печаль,
Думи високі встають з вікової руїни,
Біле вітрило надії і віри, причаль
До берегів молодої моєї Вкраїни.
Приспів:
Переживу холодний шал нестерпних зим, |
Солодкий п'є моя душа вітчизни дим. |
- Гетьманський заповіт
На тернистій історії в полі
Ми не знали ні щастя, ні долі,
Лише битви, як тліючі рани,
Лише зради, облуди, обмани.
Ми шукали братерства та згоди,
Щоб єднались, як рівні народи.
Нам клялися: "Навіки ми разом!",
А давали неволі проказу.
- Горнусь до тебе Україно
Горнусь до тебе, Україно,
Як син до матері горнусь,
За тебе рідна і єдина
Щодня я Богові молюсь.
Щоби послав щасливу долю,
Тобі, народу моєму,
Щоб освятив жадану волю,
Щоб дарував тепер йому.
- Живиця
Бентежить душу в ріднім краї
Високе небо, шум ялиці,
Сопілки голос ген на плаї
І запах вистиглий живиці.
Той запах в маминій колисці
Поїв мене живлющим трунком,
Подібно ранній грозовиці
Торкнувся першим поцілунком.
- Змилуйся, Боже
Змилуйся, Боже наш, над Україною,
Волю, що дав Ти, святу захисти,
Досить страждати, бути руїною,
Людям байдужим гріхи відпусти.
Може, прозріють ще, може, прокинуться,
Виросли всі ж бо в незрячім ярмі,
Випрямлять плечі, з колін ще піднімуться,
- Кохання у Львові
Львівські леви пам'ятають
Як ходили містом ми,
Як співали тихі зорі
Нам мелодію весни.
Львівські леви пам'ятають
Як кохання нас знайшло,
Як сміялись твої очі,
- Літо з тобою
Наче в цілому світі нікого,
Тільки в чистому сріблі Дніпра
Ніжне золото тіла твойого
Мерехтить, мов з туману зоря.
Щось подібне було вже на світі
Всі ми вийшли з полону води
І відразу потрапили в сіті
Неприм'ятої ще лободи.
- Мамині очі
Вже вечір приліг біля хати,
У золоті верби старі,
З надією дивиться мати
На плетиво сивих доріг.
Приспів:
Мамині очі, як зорі ясні,
Мамині очі бувають сумні.
- Меланхолія жовтого саду
В алеях саду спинюся, сяду
Там, де ходили з тобою вдвох.
Осіння тиша листок колише,
Один листочок, що не засох.
На крилах білих все пролетіло
Там, де хмарини, як пароплав.
Багряний вечір мені на плечі
Долоні згадок немов поклав.
- На далекі вогні
Слова: Галина Калюжна
Музика: Павло Дворський
Ти мені найрідніша,
І слово твоє золоте!
За долиною холоду
Твій океан чарування!
Я до тебе іду,
- Над Україною дощі
Високе небо ожива, цвіте вітрами,
Стають вологими слова, вуста з вустами.
Краплинам очі затуля трава листками,
Немов пливе, пливе земля, пливе із нами.
Приспів:
Над Україною дощі, веселі зливи, |
Твоя душа в моїй душі звучить щасливо. |
- Наша розмова довга
Наша розмова довга, довга як літній день
Маєш мене за друга, я за любов тебе.
Нам не світити свічі, нам не гасить вогні,
Тобі зазирну у вічі, все розкажи мені.
Приспів:
Зніми із серця біль, ти не звикай до нього,
В минуле відійдуть усі твої тривоги,
- небесна сотня білих журавлів
горить свіча як пам'яті сльоза
дололу з неї крапями стікає
земля ридає плачуть небеса
майдан героїв з почестю ховає
їх взяв господь щоб ангелом в раю
в його садах довічно проживати
вони назавжди залишиться в строю
про них народи пісні буде співати
- Нежданна зустріч
Нежданна зустріч і прощавання -
Це усміх долі чи це кохання?
Чи новоріччя веселі жарти?
Єдина нічка всіх інших варта.
Приспів:
Хто ти для мене? Хто?
Хто я для тебе? Хто?
- Новорічної ночі
Заберу тебе з дому, поведу від усіх, -
Новорічної ночі тільки сніг, тільки сміх!
Новорічної ночі ворожіння очей...
Ми щасливі і вільні - не закохані ще.
Приспів:
А ніч така прозора,
Холодна і тремка.
- Передчуття осені
Де той місток між літом і весною?
Де той місток між часом і тобою?
Яким останні літні грози йти
І спокій там в неспокої знайти.
Чому мене, коли надходить осінь,
Пора цвітіння в гості тихо просить,
Але й осінь швидко промине,
- Писанка
До тебе йду, залюблений в красу,
Іду, як олень до потоку.
Боготворю, як ранок світ-росу,
Тебе, блакитнооку.
До тебе йду, любові не таю,
Щодня шукаю переброду.
Тебе, вродливу писанку мою,
Я впізнаю душею зроду.
- Прилетіла ластівка
До вікна мойого теплий промінь ластиться,
Синьооке небо в шибку загляда.
Прилетіла ластівка голубою ласкою |
До моєї хати, до свого гнізда. | (2)
Ластівка щебече під моєю стріхою,
Від зорі до ночі човником снує.
Весняною втіхою і любов’ю тихою |
- Рідна мова
Одною мовою одвік всі люди плачуть.
Одною мовою сміється всенький світ.
Та як любов і гнів улити в спів гарячий?
Лиш рідна мова дасть тобі на те одвіт.
Приспів:
Коли ж уже не плачеш ти і не смієшся,
Оглухнув серцем, не радієш, не болиш,
- Смерекова Хата
Наснились мальви рута-м’ята
і скрип криничний журавля,
і смерекова, отча хата,
яку давно покинув я.
Наснився сад у весняним цвіті.
Струнка смерічка край гори.
І найрідніша в цілім світі –