8 мільярдів копійНабридло пити з очей розлиту закам'янілу сіль
І як усі життям побитим ховатися у тінь
Всі люди звірі, я також з ними, один із поміж них
У грудях наших чорні діри, тут помістився світ
В руках у наших світ
Вісім мільярдів копій, хороших і жорстоких
Як океан глибоких, п'ють розлиту сіль
День настане зновДень і ніч, у вічних перегонах
Крутиться Земля
Хтось помре та з’явиться
Незаплановане дитя
Хтось, не я, не ти - хтось невідомий
Вносить корективи
Ми щодня втрачаємо людей
З намиПо піску вперед, вказівники серця
Наближаю ціль
У пустелі йду до самого кінця
Я шукаю тінь
Я шукаю воду і короткий день
Перманентний рай
Я шукаю свій великий корабель
Я знайду санмай
Очі твоїДушу крає, щось болить, а ніч спроквола
Колискову не співа, а говорить
Дуб заплаче, що нема верби у полі
Очі твої, я за волю дужче покохав
Душу крає, щось болить і щось лоскоче
Серце хоче про одну тебе тужить
З дубом плачу, що нема верби у полі
Падали в небо Над містом дим і тисячі людей
Дають життя мільйонам орхідей
І як в дітей відчинені серці
Одна з ідей – дістатися кінця
Над містом дим і скоро буде бій
Шукати волю страх знайдеться свій
Святий двобій розгойдує серця
Перманентний райАнонси літа, а в очах твоїх весна
Ти персонаж у дивних снах
Куди подіти непотрібні імена
Всі зайві спогади слова
Ти не прийдеш одного разу, як в кіно
Тоді я більше не засну
І не відкриється пластмасове вікно
СнігопадиТи відірвеш від себе трохи зайвих слів
Щоб надокучити мені
Змішаєш фарби кілька сотень сірих днів
І розфарбуєш ними сни
В тобі купався, я ковтав твої дощі
Я перейняв похмуру лінь
Ти віддаєшся знову, повністю зимі
Ти помреш від нікотинуТі дні, що їх уже нема
По весні чомусь прийшла зима
Ти впав, ти ніжився на дні
Ти проспав мелодії сумні
Ти обіцяєш, силу вдаєш
Ти потрапляєш у власну павутину
Життя не рятуєш, життя не даєш
ЧатОчі червоні, собі не знайомі
Я відчуваю чийсь погляд важкий
Хтось прочитав всі листи і паролі
Хтось моніторить чи я ще живий
Я потенційний ворог держави
Їм треба знати кому я пишу
Щоб готувати на мене облаву