Так вони підійшли до цієї ночі. Пам'ятай про них, залишаючи своє місто і повертаючись в нього. Небо, нагріваючись зранку, ніби вода в баках, все одно акумулює всі їхні зради і їхню любов, котра перепалюється, як цукор, з якого роблять циганські льодяники.
Такими вони й лишаються, бачать сонячні відбитки на рисових полях дитячої шкіри, коли небо відкривається, мов скриня, прикрашена зображеннями зеленооких дияволів, і на якусь мить з'являються всі справжні карти небес, за якими так довго полюють числені шарлатани.
І тоді хтось один, хтось, кому взагалі немає чого втрачати, раптом зупиняється і говорить --
я знаю, говорить він, я знаю як душа залишить мене, одного разу вона пройде крізь надрізи на моїй шкірі, крізь шрами, які відкриються, наче небо, на моєму тілі,
і ще, говорить він, я знаю -- якщо довго дивитись на рани, можна побачити як вони затягуються, я не боюся того, що буде -- я надто добре пам'ятаю те, що було.
Хто ще залишиться з нами до кінця цієї дивної служби, хто ще?
Ось робітники, які роблять ремонт в порожньому будинку, здирають шпалери і знаходять під ними старі газети, в яких написано все про їхні смерті, про їхні майбутні нещастя, це продавці повітря говорять тобі --
не зазирай, ніколи не зазирай в порожні очі своєї совісті, не торкайся цих тихих нерухомих озер, під цією в'язкою поверхнею стоять вони всі -- всі, хто має пройти твоїм життям, щоби залишити в ньому місце для тебе.
Країною блукають мовчазні продавці повітря, об'єднані дивними знаннями, труться біля кас і зелених парків, сидять в теплих барах навколо стадіону, намагаються тобі пояснити --
що твого повітря тобі відпущено саме стільки, скільки потрібно для дихання, того повітря, яке ти надбав, стане якраз на решту твого життя, все починається тобою, все тобою закінчується,
і цієї ночі, і кожної іншої ночі, немає нікого крім тебе і тих, хто знаходиться з іншого боку, і можеш почути крізь сон, як відлунюють їхні кроки, як лунають їх голоси, як б'ються їхні серця, як вони зупиняються. So they came to this night. Remember them, leaving the city and returning to it. Sky, heated in the morning, if the water in the tanks, still accumulating all their treachery and their Love, who perepalyuyetsya, as sugar, which makes Gypsy candy.
These they left, see sunny prints on rice field of children's skin when the sky opens like a box, decorated with images green-eyed devils, and to some moment there are all true maps of the heavens, which for so long numerous charlatans prey.
Then some one, someone who do not have to lose suddenly stopped and said -
I know, he says, I know how soul leave me once it comes through cuts in my skin through scars open like heaven on my body,
and yet, he says, I know - if a long look at the wound, You can see how they are tightened, I'm not afraid of what will be - I remember very well what happened.
Who else will stay with us by the end of this strange life, who else?
Here are the workers who make repair in an empty house, stripping wallpaper and find under their old newspapers, which says everything about their death, unhappiness about their future, it Air sellers tell you -
do not look to never look to the empty eyes of his conscience, do not touch those still quiet Lakes under this viscous surface They are all - all who have go through your life, in order leave it in place for you.
Country wander silent sales of air combined with strange knowledge about friction and offices green parks, sitting in warm bars around the stadium, you try to explain -
that you released your air just as long as necessary breathing, that air that you nadbav become just the rest your life everything starts you; all you ends
and tonight, and every other night, no one except you and those who is on the other hand, and you can hear a dream, as the echo of their steps as their voices are heard, how they fight their hearts, they stop.