Одного разу, не відразу, але може Вийти так що, побачиш ти ще Той вечір там, тоді, коли все починалося З одного погляду її і огляду через плече
Два слова потому і запалало знову Може, цього разу вийде, може, саме те? Може, саме та вона? Надії приміряєш На неї чекаєш і втрачаєш теж її
Історія проста. Ким би не була вона В цій грі перемагає зазвичай лише одна із ста Мета стати одним би із таких А сніг із неба падав. Усе рівняв той сніг
Щоб я не міняв Все одно не те Біле і пусте Я чекав, я шукав, я чекав
Зима тоді така була, що навіть море змерзло І Микола Тесла його би не зігрів Вона пішла, не озиралася. Не оберталася. І не повернулася. Лишився спів.
Про те, як немов чиясь рука Тягне до смітника твій ярлик. Ти зник. Як звик. І звук із перших рук. Це вітер, сказав: роби як знаєш. Ти чуєш? Шукай і відшукаєш. Однажды не сразу, но может Выйди так, увидимся В тот вечер там, когда все началось Одновременно
Два слова после и снова зажгли Может, на этот раз это сработает, может быть, только это? Может она? Надеюсь, вы попробуете Ты ждешь ее и тоже теряешь
История проста. Кто бы она ни была В этой игре обычно только одна из ста Цель стать одной из следующих И снег с неба упал. Все равно что снег
Так что я не меняюсь Все еще не так Белый и пустой Я ждал, я смотрел, я ждал
Зима была тогда, что даже море было заморожено И Николас Тесла не согревал бы его Она ушла, не огляделась назад. Не вращался. И не вернулся. Пение осталось.
О том, как будто чья -то рука Ваш ярлык тянется на свалку. Вы исчезли. Используемый. И звук из первых рук. Это ветер, он сказал: Знаете ли вы. Ты можешь слышать? Поиск и найдите.