Увечері, мов зоря тая, Марія з гаю вихожає Заквітчана. Фавор-гора, Неначе з злата-серебра, Далеко, високо сіяє, Аж сліпить очі. Підняла На той Фавор свої святиє Очиці кроткіє Марія Та й усміхнулась. Зайняла Козу з козяточком з-під гаю І заспівала. — «Раю! раю! Темний гаю! Чи я, молодая, Милий Боже, в твоїм раї Чи я погуляю, Нагуляюсь? » Та й замовкла. Круг себе сумно озирнулась, На руки козеня взяла І веселенькая пішла На хутір бондарів убогий. А йдучи, козеня, небога, Ніби дитину, на.руках Хитала, бавила, гойдала, До лона тихо пригортала І цілувала. Козеня, Неначе теє кошеня, І не пручалось, не кричало, На лоні пестилося, гралось. Миль зо дві любо з козеням Трохи, трохи не танцювала І не втомилась. Вигляда Старий, сумуючи під тином, Давненько вже свою дитину. Зострів її і привітав І тихо мовив: — Де ти в Бога Загаялась, моя небого? Ходімо в кущу, опочий, Та повечеряємо вкупі З веселим гостем молодим; Ходімо, доненько. — Який? Який се гость? — Із Назарета Зайшов у нас підночувать. І каже, Божа благодать На ветхую Єлисавету Учора рано пролилась, Учора, каже, привела Дитину, сина. А Захарій Старий нарек його Іваном... Так бачиш що! — А гость роззутий, Умитий з кущі вихожав В одному білому хітоні, Мов намальований сіяв, І став велично на порозі, І, уклонившися, вітав Марію тихо. Їй, небозі, Аж дивно, чудно. Гость стояв І ніби справді засіяв. Марія на його зирнула І стрепенулась. Пригорнулась, Неначе злякане дитя, До Йосипа свого старого, А потім гостя молодого Просила, ніби повела Очима в кущу. Принесла Води погожої з криниці, І молоко і сир козлиці Їм на вечерю подала. Сама ж не їла й не пила. В куточку мовчки прихилилась Та дивувалася, дивилась, І слухала, як молодий Дивочний гость той говорив. І словеса його святиє На серце падали Марії, І серце мерзло і пеклось!
— Во Іудеї не було, — Промовив гость, — того ніколи, Що нині узриться. Равві, Равві великого глаголи На ниві сіються новій! І виростуть, і пожнемо І в житницю соберемо Зерно святеє. Я Месію Іду народу возвістить! — І помолилася Марія Перед апостолом. Горить Огонь тихенько на кабиці, А Йосип праведний сидить Та думає... Уже зірниця На небі ясно зайнялась. Марія встала та й пішла З глеком по воду до криниці. І гость за нею, і в ярочку Догнав Марію... Холодочком До сходу сонця провели До самої Тиверіади Благовістителя. І раді, Радісінькі собі прийшли Додому. Жде його Марія, І ждучи плаче, молодії Ланити, очі і уста Марніють зримо. — Ти не та, Не та тепер, Маріє, стала! Цвіт зельний, наша красота! — Промовив Йосип. — Диво сталось З тобою, доненько моя! Ходім, Маріє, повінчаймось, А то... — Й не вимовив: уб’ють На улиці. — І заховаймось В своїм оазисі. — І в путь Марія нашвидку збиралась Та тяжко плакала, ридала. In the evening, melting like a star, Maria of Grove vyhozhaye Flowered. Tabor Mountain, As if on Golden-silver, Far, high yielding, How blind eye. Lifted By the Favor their svyatyye Ochytsi krotkiye Maria And smiled. won Goat with kozyatochkom out of the woods And sang. - "Paradise! paradise! Dark woods! Do I Young, Dear Lord, in thy paradise Am I a walk, Nahulyayus? " And stopped. Circle sadly looked around themselves, In the hands of a kid has I went veselenkaya On the farm coopers poor. And going, kid, niece, Like a child, na.rukah Heads, amused, rocked, To womb quiet pryhortala And kissing. Kid, As if findeth kitten And not resisted, not screaming, On lap pestylosya, played for. Miles of about two kid pleasure A little bit, a little dancing And not tired. appearance Old summing up under the fence, Long time have their child. Zostriv her and welcomed I quietly said: - Where are you God Zahayalas, my niece? Come to the bush, opochyy, And have a dinner together With a cheerful young guest; Come donenko. - What? What this visit? - Of Nazareth Went here pidnochuvat. I say grace In vethuyu Elizabeth Yesterday early in the shed, Yesterday, said lead The child, a son. And Zacharias Old Narek him John ... So you see that! - A visit rozzutyy, Wash with bushes vyhozhav In a white tunic, Like painted sow, And the majestically on the threshold, And, humbly, welcomed Mary quietly. She, nebozi, How strange, strange. -Guest was And if indeed sowed. Mary his zyrnula And strepenulas. clave, Like a frightened child, Prior to his old Joseph, And then the young guests Asked if led Eyes in the bush. Brought Water from the well fine, And milk and cheese kozlytsi They filed for dinner. Most do not eat nor drink. In place of silence pryhylylas And wondered watched I listened as a young Dyvochnyy -Guest he said. And the words of his svyatyye At the heart fell Mary And my heart froze and peklos!
- Vo Jews were not - Said guests - that never, What now uzrytsya. Rabbi, I say to the great Rabbi In the field siyutsya new! And grow and reap And granary soberemo Grain holy. I am the Messiah Vozvistyt I go people! - Mary and prayed Before apostle. Lights Fire quietly on kabytsi, And he sits righteous And already thinking arose ... On the palate clearly engaged. Mary arose and went From the jar in the water to the well. And visitors for it, and yarochku Mary caught ... Holodochkom By sunrise conducted Until Tyveriady Blahovistytelya. And radio Radisinki itself came Home. Maria is waiting, And hoping crying younger LANIT, eyes and mouth Visibly wasting away. - You're not the one And not now, Mary, was! Blossom grassy, our beauty! - Said Joseph. - The miracle happened With you, my donenko! Come, Mary, povinchaymos, And then ... - And uttered: kill To the street. - And zahovaymos In his oasis. - And in the way Mary hastily gathered And severe crying, sobbing.