Як завжди, чоловіки втікають у шинок, Коли хочуть заховатися від власних жінок. І, як на мене, в цьому нема нічого дивного – Це місце ідеальне для відпочинку активного! Ого! – скаже жінка, коли таке почує. – Ого! Сидить у шинку – навіть вдома не ночує! І слів моїх не чує! Й мене не помічає! Сидить собі, нівроку, – попиває чаю! Але скажіть – чому б мені у шинку не сидіти? Коли сварлива жінка? Коли плаксиві діти? Коли у чоловіка роботи так багато, Що хочеться від неї на край землі втікати?! А в шинку так затишно, а в шинку так приємно! Ми часу в цьому місці не гаємо даремно! Я вам прогарантую конкретно-натурально – Ми в шинку час проводимо інтелектуально!
Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця, Наробилася й у полі, йде додому стиха.
Отож, одного разу сидимо собі з друзяками, Попиваємо пива, заїдаємо раками. П’ємо собі, їмо собі, коротше – гуляємо, І на пікантні теми культурно розмовляємо. Нікого не чіпаємо! Кого нам ще чіпати? Усіх, хто був тут зайвим, ми викинули з хати! Нехай лягають спати – нема що тут робити, Коли така компанія зібралась посидіти! А в шинку дуже весело, а в шинку дуже гамірно, У декого з присутніх з’явились ліві наміри. Кидають ласим оком до темного куточку, Де місцеві хльорки розсілися рядочком. На той момент і я також добряче розгулявся, Хоча в кишені зайвий гріш давно вже не валявся. Вирішую в шинкові лишатися до рана, Аж, раптом, бачу – на порозі стоїть моя кохана!..
Наробилася й у полі новими серпами, Заходю я у шиньочок – п’є милий з кумами.
Ніколи у житті я не чув такої лайки! Ніколи у житті не було такої бійки! Вона мене дубасила, немов стару фуфайку! Вже вибила із мене всі гроші – до копійки! Вона мене гатила, ображена за себе, А я плювався кров’ю та благав – не треба! Лежатиму в лікарні поки рани не загою, Але від цього часу я до шинку – ні ногою!
Годі, годі, мій миленький, з кумами гуляти! Ходім, ходім, мій миленький, снопики складати! Я й не косив, я й не в’язав, складати не буду! Одчепися, задрипана, бо щей бити буду!
А хоч же ж я задрипана, знають мене люди, Три копиці сміття маю, на четверту буде. Рають мене сусідоньки, ще й добрії люди, Вези, вези сміття в поле – пшениченька буде. Як вивезла сміття в поле, все ним устелила, За моєю головою пшениця вродила. Вези, вези, мій миленький, на базар пшеницю, Купи, купи, мій миленький, червону спідницю. Купи, купи, мій миленький, червону спідницю, А я свою задрипану ще й вище підсмичу. Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця, Обернеться кругом себе – червона спідниця. As always, men flee to the tavern, When they want to hide from their own women. And, as for me, there is nothing strange about this - This place is ideal for active recreation! Oho! - the woman will say when he hears. - Oho! Sits in a tavern - he does not even stay at home! And he does not hear my words! He does not notice me! Sits for yourself, a niroku, - drinks tea! But tell me - why do not I sit in the tavern? When is the quarrelsome woman? When are tepid children? When a man has so many jobs What do you want to flee from her to the edge of the earth ?! And in the tavern so cozy, and in the tavern so nice! We do not waste time in this place! I'll take care of you specifically-naturally - We spend smart time in the tavern!
Good, beautiful, Vasilyah, beautiful young woman, It was finished and in the field, the poem goes home.
So, once we sit with friends, Drink beer, eat crayfish. We drink yourself, eat yourself, in short - we walk, And on spicy themes we talk culturally. Do not touch anyone! Whom do we touch yet? We were thrown out of the house by all those who were overworked here! Let them go to sleep - there is nothing to do here, When such a company came to sit! And in the tavern is very fun, and in the ham is very voluminous, Some of the presenters have left-wing intentions. Throw a delicate eye to the dark corner, Where the local wheat fell apart. At that moment, and I also roamed well Although in the pocket an extra money has not been falling for a long time. I decide to stay in the tavern until the wound Oh, suddenly, I see - my friend is standing on the door! ..
The new sickles were made in the field too. I go to the shinnoch - I drink cute dogs.
I have never heard such a word in my life! Never in life there was such a fight! She dubbed me like an old sweatshirt! Already knocked out all my money from me - to a penny! She hurt me, she's offended And I spat in blood and begged - it is not necessary! I'll lie in the hospital until the wounds are sore, But since then I'm up to the ham - no foot!
All right, my sweetheart, with kumami to walk! Come on, let's go, my little girl, make snobs! I did not slip, I did not knit, I will not fold! Get in touch, fuck you, because I'm going to beat you!
But even though I'm blown away, people know me, I have three pennies of rubbish, the fourth will be. My neighbors are disappointed with me, and also good people, Veda, Vozyi rubbish in the field - the wheat will be. As he took out the debris in the field, he was fortunate enough, My head gave birth to wheat. Veda, Veda, my sweetheart, to the bazaar of wheat, Buy, buy, my sweet, red skirt. Buy, buy, my sweet, red skirt, And I will slip off my tears even higher. Good, beautiful, Vasilyah, beautiful young woman, Turn around itself - a red skirt.