в НародивсяНародився
Я помер і знову народився,
Та не такий ,як був тоді
Раніш на себе зверху я дивився,
Тепер дивлюся з низини.
Допомагає мені це зрозуміти,
Що в цьому світі я ніхто.
Десять цифрДесять цифр
Він сидить в своїй кімнаті,
Він живий і дише досі
А надворі уже осінь,
І дощі оці прокляті.
Ще все луплять по шибках
Думки і хламДумки і хлам
В голові моїй багато хламу
Так ,як під моїм столом,
Який не показує реклама,
І по голові б’є репостом.
І звук лунає уночі
Думки на листокДумки на листок
В кімнаті вдихаю попіл слів
Мої думки у тих словах,
А у кімнаті без столів
Пишу вірші я на руках.
І підвіконники забиті,
ЖивемоЗаходить сонце, світять зорі,
А ми живемо,як і всі
Хтось до неба ходить пішки,
А хто і їздить на таксі.
Час пливе, і ми за ним
Ідем ,не зменшуючи ходу,
А за кулісами життя
Жовтень
Повільно листя опадає
Немає моркви на грядках,
Яблук в саду теж немає,
Лиш жовте листя у садках.
Покрило земля покривалом,
Не чути шум діброви в гаю
Згадай менеЗгадай мене
Ти згадай мене колись,
Мої вчинки і слова,
Ти згадай, чи я моливсь,
Коли зі мною ти була.
Ти згадай мене таким,
Іду собі повільноІду собі повільно
Живу і знаю я:ніхто
Життям своїм своїми днями,
Зимою вдягаю я пальто,
Щодня вітаюся до мами.
Життя таке, як в небі зорі,
Коли ти йдешКоли ти йдеш…
Коли ти йдеш до перемоги
У кров збиваєш кулаки.
Ти не падаєш ворогам у ноги,
А б’єш ударами руки.
І ворогів всіх косить сила,
Лист з минулогоБолить голова, злипаються очі,
А спати не хочу,саме в цю мить
Надворі вже зорі сяють охоче,
А ліжко моє самотнє стоїть.
А я у руках тримаю листа,
Краще б його мені не тримати
В думці у мене лише одне −
Минуло всеМинуло все
Здається, все минуло і немає
Тих днів, що радів,я колись
Вони пройшли на жаль, я знаю
У пару з минулим зійшлись.
Пішли собі, але залишили
Мої рідніМої рідні
Жити я хочу жити
І насолоджуватися цим життям
Не сном,в якому літав я на Гаїті,
А тим,що в мене будуть
Мої маленькі діти
Для них і з ними я завжди
Не твояКаже серце: відлітай,
Мовить розум: зачекай,
Не твоя вона,не треба
Не для неї зорі з неба,
Тобі суджено знімати
Не для неї ти родився,
Й не тобі її кохати.
Не твоя вона є доля
Рабів до раю не пускаютьРабів до раю не пускають,
Такий в нас час, таке життя,
А ми живем, не помічаєм,
Що ми рабами помираєм.
Тяжко,тяжко жити знаю,
Та це нам права не дає,
Будь зігнутим в ріднім краю,
Сам в кімнатіСам в кімнаті…
Коли сам сиджу в кімнаті −
Навколо мене голі стіни,
Чомусь в голову біжать думки
Про минулі дні й години.
А серце рветься, щось болить
Ти заразде і,що з тобоюТи де,ти з ким і,як живеш
Цього всього про тебе я не знаю,
Чи,як корабель в морі,ти пливеш
Чи,як дірявий човен,потопаєш.
Ти зараз,як і що у тебе на душі,
Чи день весняний,сповнений добра,
Чи смутні ночі мороком покриті,
ТишаТиша
Минуло все − настала тиша
Не чути шум минулих днів.
Але минуле все ще дише
Його забути я й не смів.
Чекаю щось, але не знаю,
Тіло і душаТіло і душа
День у день ,із року в рік
Я живу між небом і землею,
Тіло моє на землі,
А душа у ямі з глеєм
Лежить утомлена, брудна,
І повернутися не може
Шепоче нічСонні очі, спати хочу
І болить вже голова,
Зорі світять так охоче,
З-за хмари місяць вигляда.
І шепоче тихо ніч
Своїм голосом приємним
А про ,що у чому річ,
І сказав би я взаємно,