Телері все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Як ти підеш на війну?
У тебе ж борги і кредити!
У тебе дружина і діти!
Як ти підеш на війну?
Як ти попреш у бій?
У тебе ж задишка і нирки!
У тебе живіт і печінка!
Як ти попреш у бій?

Бог, що ходить у темряві, здавна трима на очах п’ятаки,
Бог, що ходить у темряві, світ пізнає лиш на відстань своєї руки,
Над Ним – бавиться дерево: зорі, мов решетом, ловить гіллям...
Та Бог, що ходить у темряві, знає моє ім’я.

Бог, що ходить у темряві, подумки дивні снує міражі,
Бог, що ходить у темряві, часто танцює над прірвою в житі,
Над Ним – сміх літнього грому, бо небо туманом лоскоче земля,

Поставив собі металопластикові очі –
Новий підхід, хоча ідея не нова:
Залишити світ по-за собою… І я хочу
Маленький бункер край села.

Поставив собі металопластикові вуха,
Тихо тепер, ніякий звук не долина,
І будь-який крик притишить до дзижчання мухи

Говорят, одежды надо мне побольше,
Чтоб в глаза не лезли странности фигуры,
Но совсем не странно быть собой...

Говорят, что плохо в сто зубов смеяться,
И должно быть стыдно так ходить по свету,
Но совсем не стыдно быть собой...

Як весна, то навіщо ловив зірки,
Срібних трав заколисував дзвоники?
Обережності чіпляти шорла
І в усьому бачити смішне.

Проти неба горобина чорна,
Проти тебе сонце неясне.

потрібні цукор сіль оцет
вода й лимонна кислота
і тушка свійськкого кота
сначала снімемо мєха
щоб не попала в рот блоха

Давай зажаримо кота
Давай зажаримо кота

Звезды в озеро смотрели, и мерцал Куйвиэнен,
Безмятежно эльфы пели – начинался неоген,
Восставал из пепла Мордор, дымным заревом дрожал,
Торил путь знакомый ордам, снова миру угрожал.

Упреждающим ударом завсегда сподручней бить,
У людей и гномов свары, эльфам время в Аман плыть,
Топчут хоббитские нивы вороные мертвецы,

В лісі – хатина привітна,
Заходь, перехожий, лишайся на ніч...
Та посеред ночі під віконцем – туп, туп, у двері – гуп, гуп...
-А хто там?
-Кобиляча голова!
А хто ж мені, хто двері відімкне?
-Не я!
-А хто через поріг пересадить мене?

Гей, нуте, косарі, косить рано почали!
Гей, нуте, косарі, чи багато утяли?

Накосили цілі гори у Содомі та Гоморрі,
Горді працею своєю, побували у Помпеї...

Гей, нуте, косарі, косить рано почали!
Гей, нуте, косарі, чи багато утяли?

Де тебе віднайти, мій сонячний зайчику? Стій,
З мене не смійся – мерщій до мене лети!
Як тебе зберегти, в долонях утримати тінь
Ясно усміхнених днів, не втратити?..

Хтось шепоче уперто:
„Не надійся даремно:
Твоя дівчина мертва,

Хто помер – той в наві, а хто ні – той з нами.

Ой, дзвони дзвонять, що Навская Доня
У цю неділю справить весілля:
Вовки – за сватів, дружками – лисиці...
Хочеш подивиться – тут тобі й смерть!

Навская Дочка ходить по садочку,

Мой непогрешимый генерал,
В голове дающий приказы,
Тихо поутру шепнул: «Аврал!
Смена фазы...»
Маятник нажал на тормоза,
Остановлен времени поезд,
Над его вагонами скользя,
Успокоюсь...

Спить Шахтар и спить Динамо
Металург і Металіст
Чорноморець плава з нами
І літа зоря до звізд
Тільки Вова спать не може
Бо під вікнами його
Злі Бандери ніч тривожать
І кричать "Hello"

Як забрали ми в солдати, а зо мнов – усіх
Парубків з села, сусідських хлопців молодих,
Одягли в мундири сірі, дали в руки самостріли –
Серденько моє!
Та з кожнісінького бою з двадцяти верталось двоє –
Спаси, Маріє!

Нас шикують, нас муштрують, наче на парад,

Вдаль кличе вітер – на білому світі
Немало є таїн, не знаних ніким…
Сонце спочило, все тьма оповила,
Лиш зірка сміється, я їй відповім:

Світи, ясна зоре! Я їду за море,
Я їду скоряти далекі світи…
Моя зоре! Забудеться горе,

Подруга, лишь беззаветно любя,
Решил я сердце просить у тебя –
Его сберечь я смогу без труда…
Вместе, вместе мы навсегда!

Забудь глупую гордость и злые слёзы утри,
Смотри на меня, смотри на меня, смотри!
Я как свои пальцы знаю всё, что у тебя внутри –

Если узнал – не показывай виду, чтоб не попасть к нему в оборот,
Вовремя смойся, как Атлантида – дружбы народов надёжный оплот.
Шанс – небольшой, но всё-таки стоящий – не замечая людскую молву,
Танцует вальс моё сокровище – в кедах на паркетном полу.

Мимо скользнуло летящей походкой, как средь полярной ночи восход,
Будто всплывает подводная лодка, что позывных не передаёт.
Кто может быть прекраснее, кто ещё столь уместен на этом балу?

Я залезу в литровую банку
Я накроюсь зеленой крышкой
Я прижмусь лбом к холодной стенке
Потому что меня мне слишком

Я валяюсь в горячей ванне
Я смотрю в потолок стеклянно
Разучилась смеяться шуткам

Як забрали ми в солдати, а зо мнов - усіх
Парубків з села, сусідських хлопців молодих,
Одягли в мундири сірі, дали в руки самостріли -
Серденько моє!
Та з кожнісінького бою з двадцяти верталось двоє -
Спаси, Маріє!

Нас шикують, нас муштрують, наче на парад,

Ніч надворі, палають зорі і з неба дивляться вниз:
Розстелила мережку, сріблом гаптує казку...
Нічко-сестро, в чому щастя? Ти розкажи,
Як здолати чи забути горе моє? Нічка шепоче:

"Як сонце в тобі зійде - тихим сходом, тихим кроком,
Як сонце в тобі зійде - вже горя не буде.
Як сонце в тобі зійде - як над лісом, як над морем -