- айстра
1. На тебе чекають. Тобі відкривають двері.
Назустріч обійми. В зіницях ховають страх.
Остання щаблина. Ще крок – і нарешті берег.
Тобі не звикати, ти була у різних морях.
П-в:
Пливи, моя квітко, моя вереснева айстра.
Течія несе дуже швидко. Пливи, не вагайся.
- втекти
Не наповнюю вечір брудом з новин.
Про безглузді здобутки, про правих та лівих.
Я сплановую втечу з буденних рівнин.
Туди, де спокій є серед просторів красивих.
Я тобі розповім, я зателефоную.
Кожен сам собі лікар, коваль, ворог та друг.
Небо знову дощем за кимось сумує.
Від напруг в голові врешті я не засну.
- дякуЮ
1. Дякую тобі за те, що
ти мене піснями пестиш
і очима без причини
ти мене, свого мужчину,
поїдаєш без зупину.
2. Дякую тобі сьогодні,
за слова, що завжди модні.
- паралелі
Таким паралелям
світ – лише стеля
із намальованим місячним серпом.
Ти – ніби скеля.
Я – як пустеля
із зоряним клавішним піском.
Небо от-от впаде.
- передосінній дощ
Передосінній дощ
Тривав не більше двадцяти хвилин.
Через дорогу магазин.
Вина. Червоного чи білого вина.
Ну що ж.
Тримав міцніше,
А виявилось – ні.
Сумне кіно. Сумні думки.
- світ
Твій маленький світ
потерпав від бід
і сльозами ти не молилася
Довгії роки. Впевнені кроки. Зеленоока.
Безсмертна надія ковтала зусилля, лишаючи попіл.
Вдягаючи усміх, тримаючи устрій молила до Нього.
І квіти саджала навколо двору.
- сум
Ще менше часу для думок,
ще менше для думок об’єктів.
Життя всихається в струмок,
даруючи на все акцепти.
Сумні думки, чуття живі,
безбарвні роздуми про вітер.
Куди несе? Чому не йти?
- човен
Почну з новин. Я заблукав.
І мозок серцю не володар.
Твоїх очей бездонний став
став величезним синім морем.
І мій човен затонув у нім.
І мій човен ззатонув...
- якби ж то
Безкінечний світ людей.
Нескінченний лік ідей.
Пошук істини в очах.
Кожен став як Прометей.
Руки факел опіка.
Доля люду непроста
до перших ста.