- Балада про Рогатин
Тиха річка шепче тайни віків
В древній церкві цій Духа Святого,
Тут почав родовід дорогий Рогатин
На опівській землі пречудовій.
Яничар не стоптав, не збороли ляхи,
У пошані своя рідна мова.
Про історію давню нам свідчать мури і вали
Рідний брат старовинного Львова.
- Не спинити життя
За вікном синьоокий день,
За вікном чорненька ніч,
Тому в співі твоїх очей
Я так хочу спинити день.
Я так хочу спинити час,
Відвести назавжди біду,
Хоч шляхи знову кличуть нас,
- Не чекай до весни
В кожного власна доля і власний шлях,
Тільки з тобою серце співає мов птах.
Нас розвели світи.
Мрію тебе знайти.
Приспів:
Ти не чекай до весни,
Щастя мені поверни.
- Сумний без тебе світ...
Я згадую вечірнє місто,
Там у старенькому кафе,
Де пінилось вино іскристе,
Доля дала мені тебе.
Я водоспад волосся твого
Тоді у мріях цілував,
Краплинку смутку неземного
Мені твій погляд навівав.
- Там живе моя Марічка
Знов на полонину,
Знов отару я жену,
Щоб зустріти в горах знов
Свою любов.
Там мій едельвейс цвіте,
Там черемош виграє,
Сон-трава покличе знов
Мою любов.
- твоїх очей мені ніколи не забути...
Я згадую вечірнє місто,
Там у старенькому кафе,
Де пінилось вино іскристе,
Доля дала мені тебе.
Я водоспад волосся твого
Тоді у мріях цілував,
Краплинку смутку неземного
Мені твій погляд навівав.
- Тільки Ти
За вікном розцвіта біла черемшина.
І співа соловей на мою біду.
А у серці моїм ти одна єдина
Крізь печалі усі я до тебе йду /2р.
Приспів.
Ти тільки ти, ти тільки очі сині наче небо.
Ти тільки ти, ти тільки моя зоре не земна.
Ти тільки ти, ти тільки все одно іду до тебе.
- Я більше не співатиму
В холодних росах щастя загубилось,
Розвіялося з вітром в чистім полі
І тільки туга в серці залишилась,
Навіки розійшлися наші долі...
Там, де цілує небо житнє поле,
Там, де цвіте калинонька червлена,
Тужливо плаче скрипка, моя доля,
Сумує моя пісня — наречена...