Текст песни Бруно Ферреро - Поступ
Просмотров: 23
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Здесь расположен текст песни Бруно Ферреро - Поступ, перевод и видео.
Коли моя мати їздила до своєї мами, то їй потрібно було два дні. Вона добиралася потягом і, якщо їй щастило з пересадками, приїжджала того ж дня під вечір. Мама розповідала бабусі останні вісті, вислуховувала новини навзаєм і наступного дня від’їжджала.
Мені, щоб провідати свою маму, потрібно лише пів години. Я приїжджаю автом, затримуюся у неї десять хвилин і поспішаю назад, бо діти нудяться, а я, як завжди, не встигаю зробити закупи у супермаркеті.
Коли моя дочка приїде мене відвідати, скільки часу їй це займе?
Колись у селі чоловіки і жінки здибалися біля джерела, розмовляли, обмінювалися думками, допомагали один одному, коли наливали воду до відер, дзбанів і баклаг. На зворотньому шляху, ідучи поволі зі своєю ношею, кожен мав час і спокій, щоби подумати і навіть помолитися.
Потім до будинків провели воду і відпала потреба кудись виходити. Усе стало зручніше. Але нам бракує осіб, з якими можна було б поговорити, як і часу на те, щоб подумати.
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» When my grandmother went to visit her mother, she set aside for three days. One day it was going to get there on a pinched harness, another one - to tell and listen to the latest news, having sat in the kitchen a bit, and a little in the garden, and the third day - on the way back.
When my mother traveled to her mother, she needed two days. She got on the train, and if she was lucky with the transplants, she arrived the same evening in the evening. Mom told her grandmother the latest news, listened to the news back and forth the next day.
I need only half an hour to visit my mom. I get a car, I delay it for ten minutes and hurry back because the children are scared, and I, as always, do not have time to make purchases in a supermarket.
When will my daughter come to visit me, how long will it take?
Once in the village, men and women rushed to the spring, talked, exchanged thoughts, helped each other when pouring water into a bucket, bangs and bark. On the way back, going slowly with his burden, everyone had time and peace to think and even to pray.
Then the water was spent in the houses and there was no need to go out somewhere. Everything became more convenient. But we lack people with whom we could talk, as well as the time to think.
From Bruno Ferrero's book "365 short stories for the soul"
Скачать
