Текст песни Франко Іван - Каменярі
Просмотров: 82
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Здесь расположен текст песни Франко Іван - Каменярі, перевод и видео.
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я,прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.
У кождого чоло життя і жаль порили,
І в оці кождого горить любові жар,
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,
І плечі кождого додолу ся схилили,
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.
У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить."
І всі ми, як один, підняли вгору руки,
І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячні боки розприскалися штуки
Та відривки скали; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Так наші молоти гриміли раз у раз;
І п'ядь за п'ядею ми місця здобували;
Хоч не одного там калічили ті скали,
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.
І кождий з нас те знав, що слави нам не буде,
Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд,
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кості тут під нею зогниють.
Та слави людської зовсім ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
На себе пута. Ми рабами волі стали:
На шляху поступу ми лиш каменярі.
І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров'ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.
І знали ми, що там далеко десь у світі,
Який ми кинули для праці, поту й пут,
За нами сльози ллють мами, жінки і діти,
Що други й недруги, гнівнії та сердиті,
І нас, і намір наш, і діло те кленуть.
Ми знали се, і в нас не раз душа боліла,
І серце рвалося, і груди жаль стискав;
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
Ані прокляття нас не відтягли від діла,
І молота ніхто із рук не випускав.
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках. I saw a strange dream. Like before me
The boundless, and empty, and wild planes,
And I, chained with a chain of iron, stand
Under a tall granite rock
And then thousands are the same as me.
In every forehead of life and sorry to swallow,
And in love, everyone burns love with heat,
And the hands in each link, as if ruined, wrapped up
And the shoulders of each were bent down to the ground;
For all one terrible pressures some kind of burden.
Everyone has a hard iron hammer in his hands,
And a voice strong from above, like a thunder, rages:
"Raise this rock! Let it be neither heat nor cold
Do not stop you! Wear and labor, and thirst, and hunger
Because you have been assigned a rock siege to break. "
And we all, like one, raised their hands up,
And thousands of hammers on the stone wasted,
And pieces were sprayed in the thousands
Those fractures of the rock; we are with the power of conquest
Every once in a while grumbles about a stone forehead.
Like a waterfall roar, like a battle, the gouk is bloody,
So our grinds ran once and for all;
And fifths of a fifth we got the place;
Though not one there crippled those rocks,
We went on, nothing stopped us.
And every one of us knew that there would not be glory to us
No memory in people behind this bloody labor,
What until then people will go along this road
How do we make it and level it everywhere?
How our bones lie below it.
We did not want the glory of man at all.
Because we are not heroes and not heroes.
No, we are slaves, although voluntarily taken
Put a bundle on you. We are slaves of will:
On the way to progress we are just bricklayers.
And we all believed that by our own hands
Break the rock, split granite,
With blood own and own bones
A solid zimoret hotel and behind us
A new life will come, a new good in the world.
And we knew that there was far somewhere in the world
What we threw for work, sweat and bundle
Our tears are poured over by mothers, women and children
What other enemies, angry and angry
And us, and our intent, and the business of those binds.
We knew that, and in many times our soul was sick,
And the heart was torn, and the chest pitted;
But tears, and no regrets, no pain in the burning body,
Neither have we been taken away from the work by our curse.
And the hammer did not let anyone out of hand.
So we all go, in one congregation
Sacred thoughts, and grind in hand.
Let us cursed and the world forgotten!
We are the lomimor of the rock, leveling the true path,
And all happiness will come on our bones.
Скачать
