- Козача
Коло ясел стоїть коник мій вороний,
Приготую собі добру зброю.
Щоб в дорозі прожить без тривоги хоть мить
І піти у світи за тобою.
Шабля гостра твоя на льоту засвистить,
Заспіває, а, може, й заплаче,
Біля тебе душа моя птахом летить,
У бою хай приносить удачу!
- Луна Чорного Лісу
Чорним лісом йде повстанців загін
І у кожного хлопця думка одна,
Наче в рідну домівку вертається він,
Кличе чорного вістуна.
Після довгих боїв рани знов заживуть,
А в чубах молодих сивина.
Повернуться до дому і спокійно заснуть
Там, де Чорного лісу луна! Луна!..
- Наша Україна
Як довго плавали по світу
Моєї долі кораблі.
Лиш, знаю, щастя доторкатись
Ногами рідної землі.
Багато є пісень на світі,
Що народились навесні,
Та найгарнішу заспівають
- Партизани
Коли запала тиша на землі,
Європа тішилась, отримавши свободу,
Та довго ще вела важкі бої
Маленька армія великого народу.
Їх не вітали сурми й барабани,
Втирала мати очі рукавом,
Ішли безвусі хлопці в партизани,
- Правда
Із далеких віків та із сивих давнин
Люди вірять, що Правда на світі жива.
І шукати ту Правду пішов не один,
Та ніхто не вернувся назад.
Раз зібрався в дорогу один чоловік,
Кинув рідних і дім, кинув все – будь що будь...
Обійшов цілий світ – і минув його вік...
- Стрілецька
То не громи гуркотять, не земля гуде,
То у бій, рішучий бій наша Січ іде!
Битим шляхом Січ іде, сонце доганя,
Чуєш, хлопче, осідлай вірного коня.
Проводжала нас в похід липа золота,
Ми проходили на Схід села і міста,
Як на Маківці колись блиснула зоря,
Розгорілася вона і не догоря.
- Хортиця
Понуро стоячи на березі крутім,
Я дивлюся в брудну дніпровську воду,
І думаю про те, що є на світі цім
Святі місця у кожного народу:
Для когось – Ченстохов, для когось – Нотердам,
Всі знають до святинь своїх дорогу,
Для нас – це Київ і Тарасова гора,
І Хортиця велика за порогом.
- Храми
Ще одне покоління...
Ми вже давно не діти.
Ми розпрощались з мріями, снами.
Вирубано коріння,
Нікуди нам подіти
Вибудувані не нами храми.
Їх силуети строгі
- Чорнобиль
Почули плач з Чернечої гори,
Відчули присмак гіркого полину
І, як чуби, схилили прапори,
Коли поклали Україну в домовину.
Пекельним сяйвом світяться хрести,
Потвори розповзаються по хатах,
І вже ніяке "Господи прости"
Не зможе врятувати рідну матір.