- Залиши мені кілька акордів
Залиши мені кілька акордів.
Я навчусь, і заграю сама.
Ними линутиму до безодні
Через гори круті і моря.
Будуть плакати сосни смолою
У лісах, що приспали віки.
Не даватимуть серцю спокою
- Найдужче
"Я"
Знайшов її таку ж терпку, як вишню.
Побачив в ній характер, почуття.
Це ніжно так - любити як Всевишній,
Топити в ній думки і каяття.
Це добре так - ділити з нею кроки.
Щоранку віддавати їй себе.
- Не сумуй..
Не сумуй, мій коханий, не варто.
Може, ми ще і справді діти,
Але знаєш, життя - не жарти.
Його важко усім зрозуміти.
Бачиш, нам не потрібні протести.
Всі життя - це маленькі театри.
Рік за роком, семестр за семестром,
- Потонути в Тобі титаніком
То був лютий. Земля лютувала.
Про тепло не було і мови.
Мабуть Бога конкретно дістали
Наші вічні з тобою розмови.
Ти казав про будинок в Парижі,
Приплітав там майбутніх діток.
Про садочок і пуделя рижого,
- У Львові дощ
У Львові дощ паде мені за комір.
У Львові чути голос поколінь.
Це місто вільних тисяч і мільйонів,
Небачених розлук у далечінь.
У Львові дощ нагадує про місто,
Де ми росли, любили і цвіли.
Любили до нестями, міцно, чисто,