ГітараНі, тебе не підкориш одами,
Дарма пишу тобі пісні.
Єрихон твоєї байдужості,
Не зруйнують звуки сумні.
Обніму я вірну гітароньку,
І тихенько торкнуся струн.
Заспівають вони пронизливо,
Дівчина з перцемНе дратуй мене і не зли,
Я посивію скоро з тобою,
Розуміння своє покажи,
Сперечайся ти не зі мною.
Я казав тобі триста раз,
Щоб вирішувати все спільно.
А ти робиш усе за нас,
КоханняВ моїм серці кохання
і гормони в крові.
Я горю від бажання.
Зорі дам я тобі.
Ніжних рук твої дотик,
Ласка погляду й слів.
Без чарівних цих ноток
КрицяМоє слово мов криця.
Твоє ніжне, мов шовк.
Коли ти посміхнулась -
Я не хвильку замовк.
Я хотів посміхнутись
І зробить комплімент.
Але ти розвернулась
НайкращаКоли мені зав'язали очі,
Сказали: "Вибери краще всіх!".
Я чверть століття блукав по світу,
Та краще тебе знайти не зміг.
За дотик вибрав тебе єдина,
І ніжний голосу твого звук.
Така жадана, така красива,
Осінь Вже листопадом кружляє осінь
І жовтим листом у даль летить.
Я твоє личко шукаю досі,
Тебе побачити так кортить.
Вінок віншує, з листя клена,
Барвиста сукня, як мак, "горить",
А на долівці трава зелена,
Сонце сходитьСонце сходить, вигляда і-за хмар
Воно тьмяне, не той його жар.
Чому сумне воно ти не питай.
Дай своє світло, дай свою радість! Дай!
Стихає вітер, листочки мовчать в вишині.
Він вже не грає в стару афішу на стіні.
Чому тихо скрізь так ти не питай.
Твій дотикЗалишився один твій дотик.
Його тавро у мене на плечі.
Ти мимовільно це зробила - знаю.
Але не сплю, сумую у ночі.
Казав тобі слова кохання,
Вірші писав, співав пісні.
Ти їх не чула. Щастя промайнуло.
Твій КоктейльТи терпка, мов вино,
Як шампанське грайлива.
І мені все одно -
Врода думи мої закрутила.
Як лікер на вустах,
Твій цілунок тремтить.
Почуття, немов птах,
У нічкуУ нічку темну на небі зорі,
Та ніжно сяє лише одна.
Ти як вона – далеко десь.
Не вистачає твого тепла.
І ти не знаєш у чому цінність є?
Розкажеш, що ти не ідеал.
Утім не тільки чарівний погляд твій,
ЧорноброваТи чорноброва і кароока,
Красою вквітчана тонких брів,
Ніжною шиєю, станом точеним…
Я втратив спокій - тебе зустрів.
Цілую злегка я тонкі ніженьки,
Плекаю ніжненько тонкий стан,
І рук граційний, тонкий, ледь видимий
Я знаю правдуЯ знаю правду, як ти кохала,
Як ти любила. Він був весь твій.
І через нього в ночі страждала.
Пройшла крізь грози і буревій.
Собі сказала - "Він був негідник!"
Бабій мерзенний … чи просто так
Співпало. Зорі на небі стали?