...це трохи як з готельними номерами - виселення перед дванадцятою, отже, ми зачиняємо двері, збігаємо вниз і здаємо ключі у рецепцію.
але що з номерами? що відбувається з ними без нас? що стається з усією плутаниною простирадел, з усім бардаком, усіма рушниками, подушками, попелом у попільничках?
чи так само його здуває віконний повів? чи так само скрапує кран над ванною? чи запотіле дзеркало врешті прояснюється? що в ньому видно?
(як повідав би Класик: О, багато я дав би за те, аби тільки побачити, що відбувається з номером, котрий я навіки покинув! )
зрозуміло, що згодом з'являється покоївка з метою витерти кожен найменший слід після нас, ніби нас не було. і це їй вдається.
зрозуміло й те, що пізніше тут з'являться інші, інакші, поселені.
але що стається в час поміж? поміж нашим виходом і появою покоівки у готельному номері, де так близько лежалось удвох, так близько дихалося? Jane Smith just in between
... It's a bit like with hotel numbers - Check-out before twelve, so we shut the door, cascading down and hand over the keys at reception.
but with numbers? what happens to them without us? what happens with all the confusion sheets, with all the mess, all towels, pillows ash in the ashtrays?
or as it blows led window? or just tap skrapuye bathtub? or steamed mirror finally clears? that it is visible?
(As told to Classic: Oh, I would give a lot for what just to see what happens to the number that I ever left! )
it is clear that later appears maid with the aim to wipe every smallest footprint after us as if we had. and that it manages.
it is also clear that later Here there will be other, different, accommodated.
but what happens in between time? Among our output and appearance maid in hotel room where lezhalos so close together, breathe so close?