- Віщун розлуки
...А квіти ті, неначе винні,
Поопускали пелюстки
Хіба квітки?!.. Такі ж бо тлінні
Кохання "вічного" роки.
Той жовтий віщував розлуку,
Проте червоний – ще любов...
Так боляче лягали в руку
- Мысли строчками...
Мысли строчками,
Слёзы точками,
Речь рифмами,
Боль рифами.
Мир травами,
Жизнь - нравами.
Сны мифами,
- Пам'ять
Пожухло почуття, мов листя.
Осіннє полум'я барвисте
Десь затухає, затихають звуки.
Які на дотик зараз твої руки?!
Які вуста тепер тебе цілують,
Як щиро і за що цінують,
І чи цінують взагалі?!.. Та годі!
- Посмотри вокруг
Посмотри, сколько цветов у радуги,
Она потягивается красочной дугой...
Послушай, как легко и сладостно
Шумит у ног для нас морской прибой...
Видишь, самолёт, он в облаке незримом
Рисует белоснежной полосой...
А где-то пишуться иконы чьей-то милой,