Beyond the sea
Somewhere beyond the sea,
Somewhere, waiting for me,
My lover stands on golden sands
And watches the ships that go sailing;
Somewhere beyond the sea,
He's (She's) there watching for me.
А ты кажаш вяснаШто я сёння ў бары, у зялёнай раскошы,
Дзе зязюля пяе ад відна да відна,
Вінаваты твае светла-русыя косы,
А ты кажаш вясна, вінавата вясна.
Вінаваты твае светла-русыя косы,
А ты кажаш вясна, вінавата вясна.
Без тебяТолько в тебе, лето,
Шум озорной ветра,
Шелест листвы, запах травы,
Всё это - только ты.
В первых лучах света
Снова спешишь где-то.
Слышишь поют сердца в унисон?
Весь мир в тебя влюблён.
Белая ранiцаБелая ранiца
Белых сняжынак рой
Кружыцца над зямлёй
І замятае шлях
Снегам мяцеліца...
Як учарашні сон,
Радасць асенніх дзён
Знікне і да цябе
Буду помнитьБуду помнить тихий шелест детских снов,
Буду помнить нежный шёпот твоих слов,
И в час,
Когда потухают огни
И тихо город спит,
Я знаю, что где-то есть ты.
Припев:
Гаю мой не клічГаю мой, не кліч пад каліны цвет
Да крынічных вод, свтлых, як вясна.
Там яе няма, паляцела ў свет,
Наша рэчанька высахла да дна.
Там яе няма, паляцела ў свет,
Наша рэчанька высахла да дна.
Июльский дождьмузыка: А. Балашов
слова: В. Поликанина
Теплый дождь, летний дождь
В город наш заглянул,
Словно к жаркой щеке на мгновенье прильнул.
Этот сказочный дождь -
Украшение дня.
МамаПриглушив в гостинной свет,
Мама,
Посидим в тишине.
Слов не нужно ни мне, ни тебе,
Чтоб друг друга согреть.
Как умел я, так и жил.
Мама,
Обо мне не грусти.
Не спяшайся восеньК нам прыходзіць восень з дробнымі дажджамі,
Близицца дыханне ранніх халадоў.
О як мне самотна цёмнымі начамі,
Хоць бы на хвілінку каляровых сноў.
Не спяшайся, восень, трохі пачакай,
Песняй жураўлінай сэрца не кранай.
Нашаму каханню рана сумаваць,
Обманите меня.Ну хоть изредка, просто из шалости,
Невзначай подарите мне взгляд.
И не верю я Вам, но, пожалуйста,
Я прошу - обманите меня!
Пусть не так, пусть теперь избалованна
Ваша лёгкая поступь судьбы -
Мне так хочется нитью оборванной
Только позовиТы, только ты умеешь понять,
Сколько надежд, сколько тревог в душе у меня.
Я вновь пришёл к тебе на порог,
Только с тобой смог я забыть, что был одинок.
Ночь, расскажи нам сказку в поздний час -
Ту, что никто на свете не слыхал до нас!
Чырвоны касцёлЗгараў цудоўны дзень асенні,
Лісты кружыліся кола,
А я стаяў у захапленні
Каля Чырвонага касцёла.
Шумела плошча неўгамонна,
Нібы не ведала, не знала,
Што дабрадзейная Алёна
Я не спытаюКалі стане мне ўсё адно,
І не будзеш мне нават сніцца,
Зноў пастукаеш у акно
Разам з першаю навальніцай.
Прашапчу табе: “Так даўно
Я цябе тут ужо не бачыў.
Нават цяжка паверыць зноў,
Што ўсё будзе іначай”.