В потоці істини всі ми однаково голіВизнай, Сулеймане, світ – тільки міраж. Повітря, яким дихаєш, земля, по якій ходиш, Вода, яку п'єш, вогонь, у якому гориш, – як мариво. Вони не вічні. Визнай, хто б не занурився в це мариво, неодмінно колись прокинеться. Навіть сам султан. В потоці істини всі ми однаково голі, в садах світу немає аромату сталості. Тому рани на твоєму тілі лише розквітлі троянди. О, душа, ти бачила цей світ як на долоні. Як Ферідун, я об’їхав весь світ, з кінця в кінець. Як Рустем, я вирвав кігті страху, ти це знаєш. Сьогодні з вершини величі я пускаю стріли куди захочу, тримаючи в руках лук, який називається імперією. Відпущені мої роки я проведу, як великий Олександр Македонський. Я правлю світом, як Соломон, коли він сидів на троні. Але де їхні трони, корони, і царства. Зникли як опале листя, бо час смерті неминучий. Визнай Сулеймане, світ – це міраж. Повітря, яким дихаєш , земля якою ходиш, вода, яку п'єш, Вогонь, у якому гориш, – як мариво. Вони не вічні. Султан чи не султан, яка різниця. В потоці істини всі ми однаково голі.