Вікторія Дикобраз все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Занесла собі мури піском, не прийнятись дереву –
щоб ні коріння, ні пагону не пустило.
Книги стоять солдатами, ледь хитаються
на кожній полиці, в пітьмі. Розділові знаки

нашіптують, наче милиці, шлях до відступу,
а далі кульгаєш, в груди ховаєш коми,
наче то риби з твого не-сну, не-пророчого.

Скільки в тобі легень згоряє за день,
коли хтось промовляє
знічев'я
палке ім'я?
І ти червонієш,
як сонце,
прощаючи тінь.
І промовляєш.

Вірші на гільзи.
Чесність - на тіло патронів.
Наша з тобою війна починається з осені,
як і у всіх - на котромусь, мабуть, пероні,
із добрими псами всередині, босими.

Слухай, сестричко. Твій воїн боїться воєн.
Боїться, що схибить - а там де шукати бинти?

я бачила сон

ти був там
до крил літака прикладаючись скронями
слухав
як в переплетінні вен чи гілок
відзивалися птиці

Ми точно були відморозками –
принаймні в ту ніч, на трасі.
А ще як стрибали із потяга
після пробудження спільного
на верхньому, правому... лівому?
Та яка врешті гра різницями!
Ми на трасі і ніч не вітряна,
ми танцюємо на подвійній, і

Коли посаду смерті зайняла молоденька дівчина,
у комітеті виникла хвиля сумнівів,
яка згодом переросла у занепокоєння,
але тему замнули.

Просто спершу усіх зачепило,
що з'явилась загроза для старого устрою й ладу.
Наприклад, пенсійний вік підняли, а смертний - занизили.

якось
заплющивши очі в бетонній кімнаті
зрозумієш що її стіни придатні
лише для гостріння ножів.

але у тебе з металу лише суха кров
у якій крім заліза ще дуже багато
недоброякісних домішок.

Мужній молодий учитель літератури
проявляє ознаки впертості, як настояна плівка:
до ранку потрібно добити якусь стінгазету,
надиктовану партзавданням від учительської верхівки.

Не вічно ж раювати у межах класу,
розповідаючи трохи молодшим про цікавіші глиби
теорії літератури, аніж те, що дають у підручниках.

Жінка, що йде, залишає йому квиток.
На квитку вже прострочені дати, немає поміток.
Він чує: під'їздом відлунює перший крок,
натомість десь в грудях зривається запобіжник

і повінь весняну розгулює в голові,
терпко дзвенить, як в контуженого солдата.
Що вже тоді має значення взагалі,

Скільки б ти не зривалася з мосту пташкою,
мосту, що мав тебе вести кудись угору,
якщо вірити досвідам – зриватися буде не важко,
рівно допоки досвід не схопить за горло.

А доти не слухай, плетися в кварталах стежкою,
викручуйся, що б не казали батьківські спомини.
Куди нам до їх обережності з кров'ю киплячою

Невдало підібране слово, як вивих:
ще довго про себе нагадує.
А потім і кожна наступна розмова,
мов зустрічі дуелянтів

розвертає вас спинами від моста,
підпилює корінь довіри.
Візьмися за серце. А як не зна-

Десь між Рівним і Львовом,
між Рівним і Харковом,
Рівним й Одесою,
взагалі між Рівним і будь-яким
іншим
нормальним
містом
(окрім Луцька хіба що)

Вони якось тебе помічають – у повній темряві.
Торкаються ліктя, плеча, розминають теми,
оминаючи головне.
Хто тебе так помітив, дитино,
і хто помер,
відпускаючи у глибини
душі поетів.
Хто тобі дав пістолет,

Їхнє небо настільки синє,
що у нього можна згорнутися,
або лягти на дно й уявити,
що воно ніколи не доторкнеться.

Небо ж бо не для нас.
Так і любов їхня
пропливає космічними кораблями,

Не їж пластиліну,
дитино, хоч як би хотілось.
Хай навіть акційного,
навіть якщо принесли.
Лікарні і так
переповнені, май собі совість.
Ти хочеш у черги?
Питаю, ти хочеш чи ні?

Птахом бути добре,
птахам – вольно.
Птаху раді в місті і в степу.
Птах співає, кажуть.
Птах король тут.
Птах у цім столітті за зразок.

Птаху легко дишно,

Переносити кожен день спеки як особисту образу –
не найкращий вихід, але єдиний можливий:
які стосунки можуть лишатися з травнем,
якщо він так грубо зіштовхує нас у літо?

Починаємо повзати низько, аж борозна йде –
аби не спалитись завчасно у стилі Ікара.
Тебе і на постріл не пустить погожий день,

Влітку, коли футболки стають одноразовими,
а ріки від злив такими, що можна втопитися,
приходить той час ховатися в протигази,
щоб бачити сни між дев'ятою і двадцять першою.

Місто, твоя колискова кімната смутку,
настовбурчує вуса й міцні хребтові пластини.
І пірнати доводиться босо у жовті трави