Ти не посмів сказати: "Прощавай..." Я не посміла мовити: "Залишся..." І того дня уквітчаний наш рай посипався сухим пожовклим листям.
Сотались дні,вплітаючись в роки, губилися усі стежки до раю, а ти не смів промовити: "Прости..." Я тАкож не сказала: "Пробачаю..."
Минуло все,як жаль,що навздогін життя у чистовик не перепишеш... Лиш пам"ять знов тривожно б"є у дзвін, вриваючись в глуху осінню тишу.
Нема стежок,лиш поле...Поле й ліс, і сипеться під ноги жовте листя... І все життя пішло наперекіс, бо хтось не смів промовити: "Вернися..." TI does not posmіv skazati: & quot; Proschavay ... & quot; I do not posmіla moviti: & quot; Zalishsya ... & quot; The I that day ukvіtchany our paradise posipavsya pozhovklim dry leaves.
SOTA dnі, vplіtayuchis Rocky, gubilisya usі stitches to paradise and not minute smіv promoviti: & quot; I'm sorry ... & quot; I do not takozh said: & quot; Probachayu ... & quot;
It passed all yak sorry scho navzdogіn Zhittya have clean copy can not rewrite ... Lish memory & quot; yat znov trivozhno b & quot; Je have dzvіn, In the dead of osіnnyu vrivayuchis Tisha.
Nema stitch leash Field ... Field th lіs, i make hoarse sounds pid legs zhovto sheets ... All the I Zhittya pіshlo naperekіs, Bo htos not smіv promoviti: & quot; I'll be back ... & quot;