Відлік часу6 хвилин – щоб випити всю каву,
7 хвилин – згадати поїзди,
та цього мені буде замало:
в цій кімнаті час – немов ріка.
Залатайзалатай моє сумління своїми рядками
божевільними нотами, що втікають із губ
я з тобою відмовлюся навіть від кави
замість неї - відчиню нам двері.
До згуб..
Всі слова - безкоштовні.Навіщо нам спати ?
Ти бери мою руку і йдемо до хмар
Зірвані сцениЯ вдихаю холодне повітря
божевільного смутку весни.
Я краду зачароване зілля,
що врятує про тебе сни.
Коханка Давай, побудь мені коханкою,
такою ніжною, приємною…
Лікуй мої сердечні ранки,
і байдуже, що невзаємно!
Давай, побудь моєю втіхою.
Щоб зранку чи вночі… Не довго…
І порятуй мене від відчаю,
На осінь снодійнеНостальгія… Другий рік підряд.
Куди подіти свою голову?
Хто обіцяв, що ті мости горять?
Підіть, спаліть, будь ласка, знову!
НабериНабери мені повні груди спокою,
щоби я вагалась, чи варто дихати.
Можеш охрестити цю мить епохою –
головне у цей момент не зникнути.
Не стій
Не стій і не дивись як я горю
Або іди
або тримай сильніше
Я роздарую посмішку свою
Щоби навколо стали всі добріші
Не обирай собі легкі шляхи
Потяг Цей потяг завезе нас в нікуди.
Покине і гайне собі на Північ.
Як завжди, я не знаю, куди йти:
попереду, як і позаду, вічність.
Здається, наче зрушую стіну,
чи то чужі ламаю зливи...
Неначе я давно живу,
вже сотню років –
Розчинись
Розчинись у мені тихим сяйвом
Я тим часом спакую валізи,
Забронюю тебе.
Так,негайно!
До крАю нам не треба візи..
Я з тобою поїхала б Азію
Океанію, дику Австралію.
СамотністьВже вистигли сліди на польовій стежині,
змінилося тепло на сніг.
Хтось виключив нічник в старій хатині,
забувши, що він поряд бути міг.
Якби я сказала тобіЯкби я сказала тобі "ти мені треба"
ти б не виправляв помилки у словах
ти б зрозумів усе,як треба
що у кожному слові - є мій страх
Якби я сказала тобі "будь зі мною"
ти б не сприйняв це як пораду
ти б зрозумів,що я з тобою