Автор: Таня Левчук Люблю вночі дивитись у вікно, Спостерігати за яскравими зірками. Ще ні одного разу не було, Щоб я не залишалась зі своїми думками Наодинці.
Слухаю The Smiths, дивлюсь вдалечінь І просто радію завтрашньому дню. Десь далеко пронеслася тінь Та ось вона зникла; я знову Наодинці.
Вночі ми справжні, такими нас ніхто не знає. То чи готові ми до сприйняття одне одного? Ми боїмося повітря холодного, Що зветься реальністю.
Наші думки, то зірки, Які ми не можемо зібрати в сузір'я. Ми поступово падаємо в прірву забуття. В тій прірві ми не матимем життя.
Багато хто цього боїться Та рано чи пізно це настане Всіх пам'ятати перестануть. Всі залишаться в спокої, Наодинці.
Люблю вночі дивитись у вікно, Спостерігати за яскравими зірками. Ще ні одного разу не було, Щоб я не залишалась зі своїми думками Наодинці. By Tanya Levchuk I love to watch the window at night, Watch out for bright stars. Yet not once was, Lest I stayed with my thoughts Alone.
Listen to The Smiths, look afield And just glad the day tomorrow. Somewhere far swept shadow And then she was gone; I again Alone.
At night we present such nobody knows. So are we ready to accept each other? We fear the cold air, What is called reality.
Our thoughts, the stars, What we can gather in constellations. We gradually fall into the abyss of oblivion. To the abyss we have a life.
Many fear this And sooner or later it will come All remember longer. All remain at rest, Alone.
I love to watch the window at night, Watch out for bright stars. Yet not once was, Lest I stayed with my thoughts Alone.