Vito Romanetti все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Строкатий текст мій, устократ крутіші рими
Тисни стопкран, бо хтось уже поїде ними
Нудним німим лицем не зміниш світу нині
Зніми мені нот світлину, друкану їх на свитині
Попідтинню по тіні стукає темп по вікні
Типу нам не по смаку лускати типові дні
Кажуть сиві сину істина по середині
Сни серед нас мов човни по серед сині

Я помер? Це може сон? А взагалі видіння?
Похмуро зубожілі цього замку стіни
У силі відчувається дух темноти
Не єдиний я живий в цьому палаці
Там на матраці лежать кості мерців
Погляд опускаю на свої тремтячі пальці
Я знаю чия кров застигла на кінцівках
Перед судом не на мою користь стрілка

Сімнадцяте століття, Європа, злам епох
В палаці у ночі лунає тихо голос двох
Король на троні біля нього поряд блазень
цей вже останній, решта мертві або вязні
обидва добре знають про що буде розмова
король набрав повітря і зараз мовив
любий товаришу, послухай я прошу
ти вірним мені був від тебе правду завше чув

Я на студії сижу пишу текст пацан
А там по кутам розлетілися слова
Солодкий дим пускає золотий кальян
Історія в студійній будці твориться нова
А мікро в лице знає вже давно мене
Це так звично і скоро певно не мине
Наминай рядки плети їх у думки
Схавай суть усю суто на віки