Свобода тримається на трьох китах: ринок, демократія, і кулі в животах. Іноді просто на кулях в животі. Зараз розповім як це буває в житті.
Герої епопеї, два бердичівські євреї, креативили в Голандії фінансові ідеї: береш кредит, купуєш аудит, і хай доводять, хто з вас бандит.
Свобода відкрита своїм і чужим. Тим більше – в Україні міняється режим. Можна навіть пропхати закон – чувак в мінюсті з поганаловом Флакон: має знайомих серед опозиції, свій серед міліції та органів юстиції. даєш бабло. Стаєш під крило. І робиш вигляд, що тебе тут не було.
«Камон, мен, давай без імен. Що ти як артистка театру «Ромен»? Торгуєшся тут, як готельна проблядь. В нас у Бердичеві так бізнес не роблять».
+
Готують проплату. Проводять транш. За пару тижнів добили ганж. Знищили колекцію кріплених вин – чекають з батьківщини добрих новин. Минає квартал. З кредитом голяк. Один нарешті долає переляк: «Ходімо до ребе, розкажемо про себе, ребе скаже все, що нам треба».
+
І ребе каже: «Той, хто іде, той знає, що каміння насправді тверде. Свобода, мен, вона без меж. Ну, і з межею буває теж. Коротше – не хочете гнити в тюрмі, їдьте в Бердичів, розрулюйте самі».
+
Друзі прилітають в новий термінал, Проходять контроль, декларують нал, Знайома з банку бронює готель, бавить, як може, дорогих гостей: гриби на столі й кримські кораблі: вітає, так би мовити, на рідній землі.
Ось вони вмикають готельне тіві – а там репортери по лікті в крові, і якийсь сержант із геройським таблом, застосовує лом у боротьбі зі злом. І диктор коментує мінтовські понти, й намагається щось в цих кишках знайти - показує машину з мінюстівським босом і печального Флакона з паленим баблосом.
+
Один із друзів говорить на це: «Головне – завжди зберігати лице. Тут хоч куди, далеко не ходи, ця країна, мен, має дві біди - мудаки, адвокати і другі неадеквати: люди, що завжди вміють здивувати. Я, звісно, син трудового народу. Але ну його на фіг. Я вибираю свободу. Валимо, доки не взяли за хабар. Я винесу тьолку, ти платиш за бар».
І коли Флакон здає їх телефон, вони говорять стосовно усіх цих реформ: «Камон, мен, давай без імен. Що ти устроїв тут оперу «Кармен»? Давай, босяк, це по ходу твій косяк. Без потреби після себе залишати висяк.
Давай, ліміта, в тебе шанс – один зі ста. Пересидиш на Анталії різдвяні свята. Бабки можете лишити собі. Успіху вам в суспільній боротьбі».
+
А ребе, вислухавши їх, сказав: «Кожен порт і кожен вокзал, кожне шосе, що лежить між полями, так само поєднує, як і розділяє. Головне – це свобода як моральний закон. І взагалі – як можна працювати з таким мудаком?
То ж у чому, питається, загадка ця? Загадка виключно у волі творця. І коли ми співаємо свої псалми, він дивиться на нас із космічної пітьми. Слухає наші співи сумні. Іноді Freedom rests on three pillars: market, democracy, and bullets in the abdomen. Sometimes just on bullets in the abdomen. Now tell how it is in life.
The heroes of the epic, two Berdichev Jews kreatyvyly in Holland financial ideas: take credit buy audits and let them prove who you bandit.
Freedom of his and others'. Even more so - in Ukraine change mode. You can even enforce the law - Dude Ministry of Justice pohanalovom of the bottle: has friends among the opposition, among its police and justice. give loot. Become under the wing. And pretend that you are not.
"Camon, Maine, let no names. What do you like actress of theater "Romen"? Torhuyeshsya here as problyad hotel. We in Berdichev so do not do business. "
+
Prepare payments. Spend tranche. A couple of weeks Ganji finished off. They destroyed a collection of fortified wines - waiting with good news country. Passes quarter. With credit naked. One finally overcomes fear: "Let's go to the rabbi, tell about yourself, Rabbi says everything we need. "
+
And the rabbi said: "Whoever goes, knows that rocks really hard. Freedom, Maine, it is without limits. Well, with the limit is too. In short - do not want to rot in prison Take in Berdichev, rozrulyuyte themselves. "
+
Friends arrive at the new terminal, Pass control, declare NAL, Familiar bank reserves a hotel amusing as it may, dear guests: mushrooms on the table and Crimean ships: welcomes, so to speak, in their native land.
So they plugged hotel Tiwi - and there are reporters on the elbows in blood, and a sergeant with heroic displays, uses scrap in the fight against evil. And the announcer commented mintovski show-off, and trying something in these guts to find - shows a car with minyustivskym boss and sadly bottle with burnt bablosom.
+
One of my friends says this: "The main thing - always save face. It even where, not walk, the country, Maine, has two misfortunes - asshole, attorneys and second neadekvaty: people can always surprise. I, of course, the son of working people. But it well in FIG. I choose freedom. Shafts, whilst not take a bribe. I shall carry heifers, you pay for the bar. "
And when the bottle losing their phone, They say on all these reforms: "Camon, Maine, let no names. What you're here devices of the opera "Carmen"? Come on, stiff, so during your herd. No need to leave behind vysyak.
Let's limit, you have a chance - one out of a hundred. Antalya calmed at Christmas. Dragonflies can leave itself. Good luck in the social struggle. "
+
A rabbi, after hearing them, said: "Each and every port station, every road that lies between fields, just combine as shares. The main thing - it's freedom as moral law. And in general - how to work with this asshole?
So what, one wonders, this mystery? Riddle exclusively in the will of the creator. And when we sing their psalms, He looks at us from the darkness of space. Listens our singing sad. Sometimes