- Краще простота...
Краще простота, ніж завищене та подане...
Краще менше слів та більше діла.
Краще своє власне і не продане.
Краще те, що можна, а не що сама хотіла...
Знати силу власної емоції, не ховати -
Маска просто грає роль...
Перш ніж в когось щось інвестувати,
- Один за двох...
Він говорив, а я слухала...
Він двісті тисяч в глибину.
І не торкаючись звичними рухами..
Бо лише в ньому не засну.
Метеликом на сонці - обпікала крила.
Слова : " лиш не дивися так, не треба"...
Жагуче танго? Ні, я не цього хотіла.
- Перші неримовані вірші
Я бачила очі, але приховувала думки.
Я читала риму в своїх ранках, але починала писати перші неримовані вірші...
Так буває! Мама каже, що все минає..."А знаєш доню, після бурі-сонце"...
І ніби ж знаю, хоча, як таке знати напевне?...
Дивлюся, як будується міст чи будинок,і порівнюю з життям.
Так ні з чого береться фундамент - то зародок душі... а далі нескінченність сил і думок вкладених в роботу, і лиш десь там, неосяжно далеко, є омріяний результат...
Так і люди, птахи, коти, риби... Всі хто народився і живе...
- Поривом...солю терпіння...
Поривом...солю терпіння,
Могутність в думці і у сні,
Ще не живе моє творіння -
Живе лише у завтрішньому дні.
Багато-мало , низько, чи високо,
Ледь-ледь чи міцно, щирість чи брехня,
Як не старайся - "всевидюще око",
- То мед солоності ночей...
То мед солоності ночей,
То крижаним кинжалом слів,
То знов теплом своїх очей,
То знов не зміг, то не схотів....
Я не чекатиму світанку.
Ти не триматимеш в руках.
Ми не прокинемося зранку,
І не почути у дзвінках...