Ірина Білик все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

А я...
А я пливу...

Все на світі, як вода,
Світла радість і біда.
Все тече і все біжить в нікуди,
Все на світі, як пісок,
Залиши на ньому крок,

За горою сонце сходить,
Ранок настає.
Там вівчар отару водить,
Пісню награє.

Награє та й так, щоб чули
Небо й вся земля.
Щастя в нього -

«Deszcz»

juz noc sie konczy szarym deszczem
wilgotny swit rozbudza sny
za szyba szukam ciebie jeszcze
juz niebo jest koloru mgly

nie bede plakac dzis o swicie

«Droga»

znasz dobrze taki szlak
ktorym wraca sie z daleka
wiesz co sie czuje gdy
ktos na ciebie zawsze czeka
dzis nie znam trasy tej
ktora ide i odchodze

«Na bialych morzach»

krotkie trzasniecie drzwi
i echo jak zal
dlugie minuty znow
skladaja sie w dzien
na tym zdjeciu - to my
bez masek i skarg

«Nie dzis»

twoj ostatni list juz znam na pamiec
kazde z slow,
liter szlak
nic nie stalo sie niespodziewanie
i musialo byc tak

tylko jedna pewna myśl
kilka kartek, zdjęcie, list
nie skończony
ze wspomnieniem wciąż tu jest
na policzku moim gest
zagubionej
twojej dłoni (x3)

«Zasnij»

w oknie oddycha noc
jeszcze cos szepczesz mi
twoj oddech na
mych wlosach gra
moj, jak nigdy - ty
za oknem krokow glos

Думала ...
Верила ...
Называла руки твои белыми крыльями.

Мечтала
Веснами
Разговаривать до утра звездами небесными.

Думала...
Вірила...
Називала руки твої білими крилами.
Мріяла
Веснами
Розмовляти до ранку зорями небесними.
Ти – скажи мені,
Де – любов моя.

А я...А я...
А я пливу...

Все на світі як вода,
світла радість і біда,
все тече і все біжить в нікуди...
Все на світі як пісок,
залиши на ньому крок,

Я смываю ночи грим
Не с тобою, а с другим.
В ту же ночь и в тот же день
Я везде и я нигде.
Я не плачу ни о ком –
Сердце снова под замком.
И известно мне давно:
Это жизнь, а не кино.

Ніхто не знає, куди і звідки.
Ніхто не знає, чому й навіщо.
А день минає занадто швидко.
І ми на ніч знову стали ближче.
Ніхто не знає, чому й навіщо.
Ніхто не скаже, що ми не знали,
Як небезпечні дарунки неба.
Ніхто не думав, що всі вокзали

слова та музика - Ірина Білик

Вже давно не поруч ми,
Все назавжди зупинилось.
І на згадку тільки сни
В моїм серці залишились.
І коли на землю прийде ніч,
І туманом огорнеться небокрай,

Як назвати квіти ранком,
Що раптом з'явились на підвіконні?
Як листи твої назвати,
Що ніжно цілують мої долоні?

Приспів:
Всьому ніколи назви не буде,
Всі назви вигадують дивні люди.

слова - Костянтин Гнатенко, музика - Ірина Білик

Білим цвітом білий вітер
Біло віє на вмання.
Розквітає білим цвітом
Небо, сонце і земля.

Пр.

Слова: Ірина Білик
Музика: Ірина Білик

Вже осінь така чарівна
Мене накрила своїм крилом.
Вже осінь, хіба це дивно,
Що літо зникло, кудись втекло.
На згадку лише зосталось

По колу, по колу годинники знову
Чарівні секунди несуть,
Я знаю, що диво не зможе ніколи
Планету в цю мить обминуть.

Приспів:
В новорічну ніч все таке казкове!
В новорічну ніч кришталевий дзвін!

Слова: Ірина Білик
Музика: Ірина Білик

Вже осінь така чарівна
Мене накрила своїм крилом.
Вже осінь, хіба це дивно,
Що літо зникло, кудись втекло.
На згадку лише зосталось

Вибачай за те, що я була
Вибачай за те, що не змогла
Не змогла чекати теплих днів,
Малювати те, що ти хотів.

Вибачай за перший крок в житті
Вибачай за хаос почуттів
Почуттів, що линуть звідусіль

Він любив його, він любив її.
Він казав: "Я вільний в своїй сім`ї".
Він казав: "Я вільний від ваших снів".
Він, напевне, жити, як всі, хотів.
Він шукав слова, не знаходив їх .
Він бував чужим на землі своїх.
Все життя було із одних зусиль.
Він шукав людей, а знаходив біль.

слова та музика - Ірина Білик

Візерунками білими
На холодному склі
Розмальовані килими,
Зимно так на землі.
Чи від того сумує так
Бідне серце моє?

Ірина Білик - Одинокая

Дуже сумно і темно без тебе,
Вечір знов, я одна.
Вітер хмари цілує на небі,
Тільки плаче вона.
Вона - зіронька моя -
Вона - одинокая,

Не тримай мене більше в долонях,
Не тримай, не тримай.
Годі вже, набулась я в полоні,
Годі вже, годі вже!

Ще весна, але сніг на світанку
Замете кожне слово і крок.
Я піду, мало часу до ранку,

Сніг, сніг, білий сніг –
На високий поріг.
Слів, слів, зайвих слів
Вже достатньо як снів.
Дим, дим, сивий дим,
Гірко й солодко з ним.
Я знаю одне,
Зійде сон – все мине,

Там, де море як я,
Там є інша земля.
Там з початком весни
Фіолетові сни.
Там, де море як я,
Там є інша земля.
Там з початком весни
Фіолетові сни.

Ой, це було, чи снилося мені
Серце й досі повниться журбою
Ти приїздив на білому коні
Стукав у шибку і звав з собою
Чорниї вуса, очі голубі
Дим од люльки на віконце слався
Щось навздогін сказала я тобі
Ти ж не дослухав, не дочекався.

Сипле білим павутинням сніг,
Сипле сяйвом срібла нам до ніг,
Ніжним співом неземних чудес
Ллється музика небес!

Ллється з неба кришталевий дзвін,
Сіє віру над землею він,
Щоб воскресли в кожнім серці знов

Ти мені говорив: "Сонце рано встає,
Ще хвилину з тобою побути так хочу".
Ти мені говорив: "Все, що маю - твоє",
І я вірила в жарти твої так охоче.

Приспів:
Що з нами сталось? Що з нами сталось?
Наше кохання, як листя, зів’яло.

Дощем до тебе сірим плачу,
Бо сором вдатися до сліз,
І дощ, і ти, моя невдача,
Що буде йти, що буде йти,
Що буде йти за мною скрізь.

Ти – біль, набутий добровільно,
Що став між нами обома,

Ірина Білик - Одинокая

Дуже сумно і темно без тебе,
Вечір знов, я одна.
Вітер хмари цілує на небі,
Тільки плаче вона.
Вона - зіронька моя -
Вона - одинокая,

Дуже сумно і темно без тебе,
Вечір знов, я одна.
Вітер хмари цілує на небі,
Тільки плаче вона.
Вона - зіронька моя -
Вона - одинокая,
Одинокая, як я.

Я промолчу, чтобы не кричать.
Я промолчу, чтобы не говорить о нас.
А мне тебя проще не понять,
Чем рассказать то, что помню…
Эти коробочки, в них – секрет.
В них всё, что от тебя и от меня осталось:
Старые фотографии, портрет…
И только в них – ответ.

Слова: Ірина Білик
Музика: Ірина Білик

З таких малюють картини,
Таких знімають в кіно.
Таких кохають мальвіни,
Та знаю, що їм всеодно.

У нiчним далеким небi згубленi свiти.
Як менi дiйти до тебе, як тебе знайти.
Зустрiчались по дорозi рiки i мости.
Думала менi до тебе ще iти й iти.

Приспiв:
За мить до поцiлунку лишь погляду туман,
I мить до поцiлунку залишилася нам.

Забула про те, як зорі гуляють,
Як роси ранкові
По осені тають.
У розквіті айстри,
За вітром тепло…
Забула давно,
Я забула давно.
Забула про все,

Дуже сумно і темно без тебе,
Вечір знов, я одна.
Вітер хмари цілує на небі,
Тільки плаче вона.

Вона - зіронька моя -
Вона - одинокая,
Одинокая, як я.

Дивне фото на столі
Теплі промені на склі
Все зникає
Тиші рівно сто хвилин
Я одна і ти один
Пам"ятаю
Твої очі, твої очі, твої очі
Рухи, погляд, почуття я живу та це не я

Візерунками білими
На холодному склі
Розмальовані килими,
Зимно так на землі.
Чи від того сумує так
Бідне серце моє?
Чи не зможе тепер ніяк
Позабути, що є кохання?

Їхали козаки із дону додому
Підманули Галю, забрали з собою.

Приспів:
Ой, ти Галю, Галю молодая
Підманули Галю, забрали з собою.

Ой поiдем, Галю, з нами козаками

Чи то до неба душа лине?
Чи то співає моє серце?
Я вірю є на землі країна,
Вона країною Мрій зветься.

Я закриваю свої очі
І відлітаю у світ дивний.
Я відшукати її так хочу,

Кувала зозуля у мрійне світання,
Чарівний той ранок, мов зніжений сон.
Довіку навіки взаємне кохання,
Солодкий цілющий бажаний полон.

Приспів:
Щастя лебедем летіло
Та на хмару білу сіло, відпочило

Наговорил много красивых слов,
Наговорил, что быть моим готов.
Хочется ждать, хочется верить в ложь,
Хочется знать, что снова ты придешь.

Улыбки твоей лучики
Самые-самые, самые-самые лучшие,
Улыбки твоей лучики

Если память сыграла на струнах души, если эхом из жизни стали песни слова,
Если в сердце холодном согрела слеза значит всё не напрасно!
Любовь жива!!!

Припев:
Любовь, что я вам подарила, любовь, что вы отдали мне,
Любовь, что не сложила крылья, став звездой в вышине.
Для вас спою я завтра снова - в ладонь я сердце положу.

А я...
А я пливу...
Все на світі, як вода,
Світло, радість і біда.
Все тече і все біжить в нікуди,
Все на світі, як пісок,
Залиши на ньому крок,
Змиє все вода, було й так буде.

Знаешь, я так долго тебя ждала,
Моя душа твою душу к себе звала,
И вопреки непогоде и сумеркам
Я, наконец, прикоснулась к твоим губам.
Возможно, ты - не моя территория
И, может, дикая наша история,
Но вопреки всем законам и правилам
Я никогда никому тебя не отдам.

Він любив його, він любив її.
Він казав: "Я вільний в своїй сім`ї".
Він казав: "Я вільний від ваших снів".
Він, напевне, жити, як всі, хотів.
Він шукав слова, не знаходив їх .
Він бував чужим на землі своїх.
Все життя було із одних зусиль.
Він шукав людей, а знаходив біль.

Незаметно уходит день…
мы свою отпускаем тень, на свет, на свет…
все равно что там за окном…
об одном мысли об одном…
нас нет…нас нет…

Для всех нас просто нет…
отключен телефон,

Ти кажеш, що він далеко,
Ти кажеш: – На чужині,
Ти кажеш: – Життя нестерпне!
Я відповідаю: – Ні!
Допоки живеш, Марічко,
Най вільно душа співа.
Життя, як прозора річка,
Течуть, як вода, слова.

Парами, парами ластівки в саду,
Стежкою темною я до тебе йду;
Місяць маленьку зірку пригорта;
Все, як завжди, та я тепер не та.

Правда ой, правда на душі моїй,
Тепло з тобою і холодно одній.
Тільки не знаю, нащо говорю:

Ты слезы пяти океанов,
Как обещал без обмана
В небе звездою оставив,
Знай, я на другом конце света
Нашей любовью согрета,
Как исключенье из правил...

Не такая как все,

Свічі різдвяні запалюють зорі
І серце чекає тепла
Залишимо тугу, забудемо горе –
Ніч новорічна прийшла

Приспів:
В ніч новорічну все незвично
В ніч новорічну, в ніч добра

Все було так, як треба - трошки сонця,
Трошки неба, трошки синього дощу.
Все було та злетіло, - у розлуки чорні крила,
Та печаль у серце не пущу.
Сни були кольорові, як листочки кленові,
Як ранкова зоря. Сни були, більш не буде.
Що тепер скажуть люди?
Скажуть, що навік пропала я.

Дуже сумно і темно без тебе,
Вечір знов, я одна.
Вітер хмари цілує на небі,
Тільки плаче вона.

Вона - зіронька моя -
Вона - одинокая,
Одинокая, як я.

Ірина Білик - Одинокая

Дуже сумно і темно без тебе,
Вечір знов, я одна.
Вітер хмари цілує на небі,
Тільки плаче вона.
Вона - зіронька моя -
Вона - одинокая,

Я прокидаюсь і вітер
Пісню співа - час в дорогу.
Можна злетіти, згоріти,
Тільки б минули тривоги.
Тільки б тепер бути разом
Осінню, літом, весною.
Тільки б знайти вічну казку
Раз і назавжди з тобою.

В той день іще була зима,
В той день було багато снігу,
І я не думала сама,
Що погляд твій - не просто втіха.
Навіщо рук твоїх тепло
Маленьке серце зігрівало?
Та краще б того не було,
Та краще б я того не знала.

Тане сніг навесні – буде лагідним травень
Ти даруєш мені ніжну пісню напам’ять
Не чекаючи снів, я чекаю на тебе
Серце стримує біль – хтось говорить: "Не треба".

Приспів:
Не дивись так понуро
Вже набридли чутки

Танцює радісно юрба,
Хміліє місяць, пахнуть квіти.
І залишає світ журба,
І покидає світ журба -
Це просто літо, просто літо.

Літо. Просто літо.
Літо. Просто літо.

Танцює радісно юрба,
Хміліє місяць, пахнуть квіти.
І залишає світ журба,
І покидає світ журба –
Це просто літо, просто літо.

Приспів:
Літо. Просто літо.

1) Віддавали тепло нам
відкривали серця свої,
Нас любили учителя,
нас жаліли деколи вони.
Спорожнів наш улюблений клас,
вже не чути ні шум, ні гам,
Сумно стало йому без нас,
без нього стало сумно й нам.

Стрелками на запястье
Мы измеряем наши дни,
Только у них нет власти,
И не вернуться к нам они

Я от тебя не скрою,
Слёзы давно похитил лёд,
Лишь соберу иглою

Що шукала я так довго в лабіринті почуттів?
Розказати, що знайшла - не вистачає слів.
Вітер крижаний мене трима в полоні тільки мить -
І моя душа так вільно вже летить.

Приспів:
За ніччю - сонце встає,
За болем - радість іде,

Темно, і знову ніч
Подихом зігріва.
Вечір на двох –
Так вже було.
Ну, а тепер це слова.
Поруч лише його
Кроків живуть дощі.
Погляд твій став

Почему так жесток снег, -
Оставляет твои следы?
И по кругу зачем бег,
И бежишь от меня ты?
Не даёт до утра спать,
Снег растаявший - он вода,
Ты одно только должен знать -
Я люблю тебя навсегда.

Сонце. Ще було воно вчора,
Сонце заховалось за гори.
Очі. Очі дивляться знову в небо.

Сонце. Ще було воно вчора,
Сонце заховалось за гори,
Очі. Очі дивляться знову в небо.
Зграя вже давно відлетіла,

З таких малюють картини,
Таких знімають в кіно,
Таких кохають Мальвіни
Та знаю, що їм все одно.
Такі проходять повз погляд,
Таким нас...ти на біль,
Таким шукати дорогу –
Не треба багато зусилль.

Навколо мене твої подарунки,
Навколо мене слова і цілунки,
Хвилини щастя, хвилини чекання,
Це все називається словом "кохання".

Так просто. Так просто.

Забуду може, що інший чекає,

Дивне фото на столі
Теплі промені на склі
Все зникає
В тиші рівно сто хвилин
Я одна і ти один
Пам'ятаю

Твої очі

Що наснилось, те забулось,
Відійшло у небуття.
Що зустрілось – розминулось,
Розминулось, як життя.

Приспів:
А за вікном – літо і зима,
А я бачу те, те, чого нема.

Вона мені сьогодні подзвонила,
Сказала, що не може більше так.
Сказала, що вона – твоя дружина,
А я – ніхто, і звуть мене – ніяк.
Вона мене благала зупинитись,
Віддати, що належить тільки їй.
Та як на тебе можу не дивитись,
Для мене ти – один, ти – тільки мій!

Вона мені сьогодні подзвонила,
Сказала, що не може білье так...
Сказала, що вона - твоя дружина,
А я - ніхто, і звуть мене ніяк...
Вона мене благала зупинитись,
Віддати, що належить тільки їй...
Та як на тебе можу не дивитись?
Для мене ти один, ти тільки мій!

Вона мені сьогодні подзвонила,
Сказала, що не може більше так.
Сказала, що вона – твоя дружина,
А я – ніхто, і звуть мене – ніяк.
Вона мене благала зупинитись,
Віддати, що належить тільки їй.
Та як на тебе можу не дивитись,
Для мене ти – один, ти – тільки мій!

Знаю, більше тебе нема,
Знаю, більше не буде.
У душі все, як ніч, мина
І тебе забуду я, забуду.
У душі все, як ніч, мина
І тебе забуду я, забуду.

Як не важко мені, та все ж,

Я на заре буду опять стоять на берегу,
Смотреть на горизонт и ждать его, сколько смогу...
И по холодным волнам босиком даже зимой пойду,
Я просто верю, что однажды не дождусь, так найду...

Приспів:
Того, кого потеряла однажды
Где то между было и будет.

Мріє росточок явором стати,
Пташка маленька - в небі літати.
Вірить у диво кожна людина,
Вірить матуся в доньку і в сина.

Пр.
Хай живе, хай живе надія,
Хай земля, хай земля радіє,

Зіроньки-віночки
Місяць мов панич
Вишиту сорочку
Одягає ніч
Я наворожила
Дуже хитру путь
Ті, кого любила,
Всі до мене йдуть.

Все навколо - дивина:
Тайна серця, пам’ять снів.
Хай ніхто про те не зна,
А душа моя - одна
На вітрах минулих днів.

Чорний ангел прилетить,
Тихо сяде край вікна.

От і все – час тече, як ріка.
Кажеш ти – стала я не така,
Не така, і нехай вже ніхто не займає,
Не така, вибачай, все було, все минає.
Не впізнаю, і не жди.
Так сьогодні й назавжди.

Приспів:

Сотні літ у безмежний світ
Він несе нам надію,
й сонця сміх і кохання цвіт,
день новий і нездійснену мрію.
Світе мій, що життя твоє:
мить оман, вік прозріння?
Серце Бог нам віддав своє,
залишив нам слова спасіння:

Ти вже поруч, ти тут, це так жорстоко,
Бути сильною, - то вже моя мрія,
Ці останні слова, – то твої кроки,
Ці відверті слова, – моя надія.

Ти приходиш тоді, коли не треба,
Ти ховаєш завжди своє обличчя,
Ти знаходиш в мені краплинку неба,

Ти вже поруч ти тут,
Це так жорстоко.
Бути сильною - то
Вже моя мрія.
Ці останні слова -
То твої кроки.
Ці відверті слова -
Моя надія.

Я сьогодні - не я,
З вечора не засну.
Наготована зброя вже моя,
Я іду на війну.
Ворог мій — я сама.
Боже милий, прости.
Ворог мій — мої очі і слова,
В них один тільки ти.

Я люблю его за то,
что рядом с ним теплее лета.
Не потому что от него светло,
А потому, что рядом с ним не надо света.

Бывает так, что и не ждешь -
А все само собой случится...
Но если всё, что скажет сердце, ты поймешь,

Все навколо - дивина:
Тайна серця, пам’ять снів.
Хай ніхто про те не зна,
А душа моя - одна
На вітрах минулих днів.

Чорний ангел прилетить,
Тихо сяде край вікна.

Я не устала летать на белых крыльях своих,
Я никогда не умела жить по чуть-чуть.
И выбирая опять из миллионов других,
Я понимаю, что просто тебя хочу...

Хочу любить, просто тебя хочу,
Хочу любить...