Ірмоси все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Благовісти, земле, велику радість; хваліть, небеса, Божу славу.
Ірмос, глас 4: Як одушевленного Божого кивоту нехай ніяк не дотикається рукаоскверненних.
А уста вірних, голос ангела виспівуючи, Богородиці, невмовкаючи, з радістю нехай кличуть:
Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.
Причасний: Вибрав Господь Сіона, захотів

Величай, душе моя, царя – Христа, що хрестився в Йордані.
Ірмос, глас 2: Не зуміє ніякий язик достойно благохвалити, тривожиться й ум, і то
надсвітній, коли оспівує Тебе, Богородице; одначе Ти, благая, прийми віру, бо любов нашу
божественну знаєш, бо Ти є християн заступниця, Тебе величаємо.

Величай, душе моя, Господа, що плоть і кров Свою дав у поживу таїнственну.
Ірмос, глас 2: Увесь Ти є прагнення, увесь насолода, Слово Боже, Діви Сину, Боже богів,
Господи, святих пресвятий, тому Тебе всі з Тією, що Тебе породила, величаємо.

Величай, душе моя, Господа, що з плоттю у славі вознісся на небеса.
Ірмос, глас 5: Тебе, вище ума і слова Матір Божу, що в часі безлітнього несказанно родила,
вірні однодумно величаємо.

Ангел сповіщав Благодатній: Чистая Діво, радуйся. I знову кажу:
Радуйся. Твій Син воскрес тридневний із гробу, і мертвих воздвигнув Він. Люди, веселіться.
Ірмос, глас 1: Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня на Тобі возсіяла. Радій
нині й веселися, Сіоне. А Ти, Чистая, красуйся, Богородице, востанням рождення Твого.

Ангели, бачачи вхід Пречистої, здивувалися, як Діва ввійшла у святая святих.
Ірмос, глас 4: Як одушевленного божого кивоту нехай ніяк не дотикається рука
оскверненних. А уста вірних, голос ангела виспівуючи, Богородиці, невмовкаючи, з радістю нехай
кличуть: Справді вище всіх Ти єси, Діво чиста.

Величай, душе моя, в трьох особах суще єдине божество.
Ірмос, глас 4: Радуйся, царице, матеро-дівственна славо, всякі бо легкомовні благоговірливі
уста промовити не можуть, щоб Тебе оспівувати достойно, і безсильний ум усякий, щоб Твоє
рождество розуміти. Тому Тебе одноголосно славимо.

Величай, душе моя, Господа, що сидить на жереб’яті.
Ірмос, глас 4: Бог – Господь і явився нам; справляйте празник і, веселячись, прийдіть,
возвеличимо Христа з квітами й галузками, в піснях кличучи: Благословен, хто йде в ім’я Господа,
Спаса нашого.

Величай, душе моя, Господа, що на Таворі переобразився.
Ірмос, глас 4: Різдво Твоє нетлінно явилося, Бог із боків Твоїх пройшов, во плоті явився на
землі і з людьми проживав. Тому Тебе, Богородице, всі величаємо.

Величай, душе моя, у вертепі народженого царя – Христа.
Ірмос, глас 1: Таїнство чудне бачу і преславне: небо – вертеп, престол херувимський – Діву,
ясла – вмістилище, в яких возліг невмістимий Христос Бог. Його оспівуючи величаємо.

Величай, душе моя, з неплідної народжену Діву Марію.
Ірмос, глас 8: Чуже матерям дівство і чудне дівам дітородження. На Тобі, Богородице, обоє
довершилося. Тому Тебе ми, всі племена землі, безустанно величаємо

Величай, душе моя, чеснішу і славнішу від горних воїнств – Діву пречисту, Богородицю.
Ірмос, глас 1: Любе то нам, бо безпечне від страху, вигідне мовчання; з любови же, Діво,
прясти пісні, милозвучно складені, не легко є. Але, о, Мати, силу, як Ти зволиш, подай.

Ангели, бачачи успення Пречистої, здивувалися, як Діва
восходить із землі на небо.
Ірмос, глас 1: Перемагаються закони природи у Тобі, Діво чиста: бо дівственне є різдво, і
смерть наперед заповідає життя; по різдві діва, і по смерті жива. Спасаєш завжди, Богородице,
насліддя Твоє.