- Дощ
Ой що той дощ, що той дощ наробив -
Не може голуб розправити крил,
Вузький провулок, як той океан,
Кленовий мчить по воді караван.
Малює осінь свою акварель,
Сидить на сходах сумний менестрель,
Зімліла флейта у ніжних руках,
- Заспівай мені, Львове
Заспівай, заспівай мені, Львове, востаннє –
Щось так довго і тяжко триває фінал.
Третій день за вікном вже пустої кав'ярні
Чорні коні везуть попелюшок на бал.
Заспівай, заспівай мені, Львове, сумної –
Вже птахи лопотять під дахами крильми.
Я прийму твої скарги усі до одної
- Маестро
Ти той котрий руками ловить дощ
Ніким ніде не визнаний маестро
І диригуєш на бруківці площ
Ніким ніде не баченим оркестром
Краплиною впаду у спокій твій
І розійдеться колами неспокій
Розлютиться шалений вітровій
- Пане підпоручнику
Dm A7
Пане підпоручнику, вже зійшла зоря,
Gm A7 Dm
Час гуляти вовку битим шляхом.
Gm A7 Dm Dm/C Dm/A#
Заспівали кулі; десь співа й твоя,
Gm A7 Dm (D7)
Шляк би її трафив.
- Скажу тобі пусті слова
Скажу тобі пусті слова і розірву ланцюг мовчання
Ще залишилось кроків з два | (2)
До тих дверей в котрих прощання | (2)
Ще залишилось кроків з два...
Хто я у музиці твоїй - фальшива аритмічна нота
Словами ніжно заспокій | (2)
Струну розбудженої цноти | (2)
- Я кохаю цього чоловіка...
Завмирають слова на папері
Самота зазирає до вікон
У провулках буденних феєрій
Я не знаю цього чоловіка
Ніч ковта кольорові пастелі
Дрімота на солоних повіках
У замріяно-білій постелі
- Я падаю листям
На тихому плесі осіннього моря
Пливу в невідомість від берега горя -
Хіба то не горе когось забувати,
Хіба то не горе когось не чекати?
Я падаю листям під ноги нікому,
Яснію зорею в дорозі нікому...