- Вище слів
Ти там, де сніг...
А я не зміг...
Зупинимось на згадку... Долоні в глибині...
І вітер нам розкаже
Про те, що це – не ми
Приспів:
Вище слів
- Декілька слів
Декілька слів, усмішка вслід.
Погляд тендітний, наче сніг.
Краще, ніж напис на стіні.
Все так, як наснилося мені
Фото, що дощ намалював
Чорним та білим, як в кіно
Колір, це все що я згадав
Якщо тобі не все одно
- Лише я
Ти змінила все моє життя, що було в мене
Там де я ще не був, там де я ще не бачив
Я шукав, але знайти не міг
Того що знав, там де не треба... більша відстань
Стільки слів сховав думки червоні, вчинки дивні
Це все дощ, який спіймав мене вночі
Твої очі дивують й досі, вони такі блакитні
Невже ця весна наснилася мені
- Небо для себе
Межа не доступна. Все краще, ніж є
Пульсацію бачу знов, проте чи почую тебе?
Набридло ховатись у днях, це майже потреба
Не було й не буде в думках того, що зовсім не треба
Там, де ховаються зорі
Там, де з’являються сни
Я буду завжди с тобою,
- Пісок
Пісок у тебе замість серця.
Воно притягує, як тепло.
Але пісок – це вже не серце.
Це як краплини, як вино.
Твої бажання зрозумілі:
Крізь браму розуму й думок
Ти тягнеш мене за собою,
Але це все лише пісок
- Хмарочос
Якщо встигнеш, то спіймай.
Це бік розчарування
Та шлях, що я знайшов –
кінцева мить сприймання
Штовхни мене та йди
Наш світ незвично змінний
Ти краща уночі... йди!
- Я відчуваю провину
Приспів:
Я відчуваю провину,
Бо ми не вільні в почуттях і часі
Ти неначе з повітря, квітів та світла
Це єдиний шлях (для тебе)
Сірі думки, мрії та сни
- Я дуже хочу спати
Я дуже хочу спати, нікого не чіпати
Я дуже хочу спати,
Життя продовжує шлях,
Свій шлях, життя нікого не чекає (чекає),
Ні, нікого не чекає...
У мене є надія,
Що в тебе є кохання,
Але я той, хто не встигає (встигає)
- Якщо ти не проти
Відбувається щось неможливе.
Те, що буває тільки раз у житті
Летимо, летимо, як птахи,
Але ми літаємо краще
Я не вірю в те, що ми є плід еволюції.
Випадок! – ні! як це випадок?
Як людина може таке казати:
Що ми та наша доля,