Це історія, що трапилася якось із китайцями, із утікачами, що живуть на автостанціях, в підвалах, по вокзалах, на батутах у спортзалах, на товарі у контейнері і на соснових нарах.
Кожному китайцеві, що виїхав з Китаю, але всяке слово Мао береже і пам'ятає, складно уживатися щодня з капіталізмом, із народним, інородним, видатним алкоголізмом.
Старші із китайців порішили більш не паритись, взяли собі у складчину розйобаний «Ікарус», в салон напакувавши задля виїзду з країни садовини, городини та іншої мівіни.
І ось вони вкладаються між торбами картатими, і рухаються сторожко осінніми Карпатами, за чорною пітьмою, господньою сурмою, за райською угорською смурною шаурмою.
І ось їдуть
триста китайців добу до Будапешта, триста китайців добу до Будапешта, триста китайців добу до Будапешта – перші на місці, підтягнуться і решта.
І в кожного китайця є душа його непрощена, і сниться йому сонячна республіка Угорщина з полями і тополями, фіатами і опелями, соплями, рублями, солодкими коноплями,
з побудками, дудками, з фінансовими мутками, з дешевими, кошерними, страшними проститутками, з відкритими кордонами, циганськими баронами, майже ще не вживаними польськими гандонами.
Сонні водії вже третю ніч про щось шепочуться, і в сутінках волочаться, п'яно заморочуються, криво посміхаючися кожному китайцю, які їм влаштували тут китайську окупацію,
фігачать по облому, переборюючи втому, щоби цю китайську наволоч довезти до кордону, здати їх на митниці місцевим чи поліції, накупити шмоток, алкоголю і по піці.
Везуть
триста китайців добу до Будапешта, триста китайців добу до Будапешта, триста китайців добу до Будапешта – перші на місці, підтягнуться і решта.
І той із них, хто виживе у чорній м'ясорубці, хто вислизне за браму бандитизму і корупції, ще буде підробляти документи між арештами, торгувати коксом на вокзалах Будапешта.
Й збираючись у клубах на свята і на паради, на засідання китайської марксистської громади, вони співатимуть: Мао! Ми на місці, Мао!
Китайців ніколи не буває замало....
триста китайців добу до Будапешта, триста китайців добу до Будапешта, триста китайців добу до Будапешта – перші на місці, підтягнуться і решта. This is a story that once happened with the Chinese, of fugitives living on the bus, in the basement, in train stations, on the trampoline at the gym, on the product in the container and pine bunk.
Every Chinese who left China, but every word Mao saves and remembers difficult to get on a daily basis with capitalism, of the People, a foreign, outstanding alcoholism.
The elders of the Chinese decided to do no more steam, took the purse in rozyobanyy "Ikarus" napakuvavshy the salon for leaving the country sadovyny, vegetables and other Mivina.
And they fit between the checkered bag, moving and watch over autumn Carpathians for black darkness, the LORD antimony, Hungarian smurnoyu paradise for shawarma.
And now go
Chinese three hundred days in Budapest, Chinese three hundred days in Budapest, day three hundred Chinese in Budapest - first on the ground, catch up the rest.
And every Chinese is the soul of his unforgiven, and he dreamed sun Republic Hungary with fields and poplars, Fiat and Opel, nozzle rubles, sweet hemp,
Wake up call with, pipe, financial Mutko, with cheap, kosher, terrible prostitutes, with open borders, Gypsy Baron, almost is not commonly used by Polish scumbag.
Sleepy drivers are third night whispering about something, and dusk volochatsya drunken bother, wry smile every Chinese, that they are held Chinese occupation,
fihachat to breakup, overcoming fatigue, To this bastard drop off to the Chinese border, take them to the local customs or police shmotok buy alcohol and the pizza.
Driven
Chinese three hundred days in Budapest, Chinese three hundred days in Budapest, day three hundred Chinese in Budapest - first on the ground, catch up the rest.
And one of them, who will survive in the steel grinder, who slip at the gate of banditry and corruption, will still forge documents between arrests sell coke train stations of Budapest.
And gathering in clubs on holidays and parades sitting on Chinese Marxist community they sing: Mao! We still, Mao!
The Chinese never enough ....
Chinese three hundred days in Budapest, Chinese three hundred days in Budapest, day three hundred Chinese in Budapest - first on the ground, catch up the rest.