Нас звели у цих містах, у цій невидимій країні. Пізнавай її тепер у кожнім сні і кожній рані. Час випалює найкращих у своєму поколінні. Це займаються серця, немов ракети в океані. Як тепер тобі іти і як триматися любові? Як приховувати біль і як заходити у хвилі? Шрами в тебе на зап’ясті, як орнаменти гербові. Світла золотий пісок ховається в твоєму тілі. Сни годуються з руки, довірливі, неначе діти. Ніч підходить під міста і листя відчуває трепет. Ця країна не боїться зважитись і говорити. Вчи її нічні слова, слухайся в цей тривожний шепіт. Вчи її зимовий грунт, і вчи її осінню тишу, вчи її ламкі шляхи й важкі озерні узбережжя. Я ніколи не візьму і я ніколи не залишу жодної з її зірок, з яких складається безмежжя. Стигнуть ріки і дерева і зима стає на чати. Дихання легких легень змонтоване із неба й сталі. Десять тисяч твоїх слів, щоб говорити і мовчати. Голос із твого мовчання виростає, виростає. We built these cities, invisible in this country. Acknowledge it now in every dream and every wound. Time burns best in his generation. This involved the heart, like a missile into the ocean. As you now go and how to keep love? How to hide the pain and how to come in waves? Scars's on your wrist as ornaments stamp. Light golden sand hidden in your body. Dreams are fed from the hand, trusting, like children. Night fits the city and leaves feeling awe. This country is not afraid to dare and speak. Learn its night speech, listen to this anxious whisper. Learn winter its soil, and teach it fall calm, teach her ways brittle and heavy lake coast. I never I'll never leave none of its stars make up the immensity. Styhnut rivers and trees and winter is on chats. Breathing lungs mounted light from heaven, and steel. Ten thousand of your words to speak and be silent. The voice of your silence grows, grows.