Сергій Василюк все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Редьярд КІПЛІНҐ (в перекладі Максима Стріхи)

ДЕННІ ДІВЕР

“Як голосно сурмлять ріжки!” — почулося з рядів.
“Ось-ось почнуть… Ось-ось почнуть…” — сержант прошепотів.
“Ти побілів, як полотно”,— почулося з рядів.
“Я знаю, як це вигляда”,— сержант прошепотів.

Тут світ, як на долонях,
Тут прожите життя, як п'ять хвилин.
Сьогодні рай, а завтра пекло,
Сьогодні сніг, а завтра спека,
Ще б встигти привітати день,
До приходу ночі.

на слова Шевченко.

За байраком байрак,
За байраком байрак,
А там степ та могила.
Із могили козак,
Із могили козак,
Встає сивий, похилий.

Засвистали козаченьки
В похід з полуночі,
Виплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач не журися
Та за свого миленького

Зустрів братів уранці, а нині постарів,
Заходилися в танці, вернувшись із морів,
Я чув – вони співали ту саму пісню знов
На міліон горлянок: наш любий Лукканон!

Слони, що тягнуть гармату

Ми йшли за Олександром, і нині з військом йдем,
У скронях наших мудрість, в колінах наших трем.
Уже довіку люди не злізуть з наших ший…
З дороги, велетні ж бо йдуть –
гармата йде у бій!

Є місто, яке не виходить зі снів І рідне, як дідове слово, На Чорному морі на клині світів Квітує одвіку казково, На Чорному морі... Є море, в якому колись потопав Та щастя вернуло додому. Є вітер, що душу мою колисав, Відводячи тугу і втому. На Чорному морі... Це – рідна земля, де нетлінні сліди Вітчизни великих героїв, За волю Вкраїни, Одесо, веди! Ми знову готові до бою! На Чорному морі... Світанок настане – розтануть зірки, На вулицях світло і чисто, Щовесни в обійми нас кличе свої Усміхнене сонячне місто. На Чорному морі...

ПІСНЯ ПРО ОТАМАНА ЗЕЛЕНОГО
Музика: Тараса Силенка
Слова: Миколи Щербака

Богуслав понад Россю і Корсунь в боях стугонять.
Біла Церква гримить – москалів блискавицями стріла.
Наш отаман як грім: у Черкасах сідлає коня, Над Дніпром І
пролетить, у Таращі розпростує крила. І (2)

Музика: Тараса Силенка
Слова: Миколи Щербака

Богуслав понад Россю і Корсунь в боях стугонять.
Біла Церква гримить – москалів блискавицями стріла.
Наш отаман як грім: у Черкасах сідлає коня, Над Дніпром І
пролетить, у Таращі розпростує крила. І (2)

Щось побрижилась вода
У вечірньому промінні,
Йде дівчина молода
До води по ріні.

Зграбне тіло молоде,
Хай до нас мерщій іде!
Стогнуть брижі на воді:

Я народився на Андріївськім узвозі,
Уперше я пішов у Липках навесні.
Я в кожнім флігелі, в бруківці на дорозі,
Я тихий шепіт у сторічному вікні
І перший промінь на хрестах Софії

Руки геть від Старого Міста! (тричі)
Руки геть, руки геть!

Я знову тану під дощем,
Дорога скам'яніла вщент.
Блукаю містом, та давно вже ніч:
Турботи з пліч, і не тривожте душу.

Чужію і згортаюся,
Не знаю і не дізнаюся.
Боюся розгубити день в словах

Привіт тобі, моя доле,
Привіт тобі, моя журба!
Ходімо в чистеє поле
Та й до діда, до Дніпра...

Вітер звіє всю пам'ять,
Сиві води змиють ім'я,
Чорні хмари нас не впізнають

Танцює ніч з метеоритами,
Заснули Боги в небесах.
Вона здіймалась у казкових снах,
Позаду неї бігли ми.

В обіймах вільного вітру,
Вона втекла шукати руту в ліс.
Забувши враз маршрут доріг,

У цьому полі, синьому, як льон,
де тільки ти і ні душі довкола,
уздрів і скляк: блукало серед поля
сто тіней. В полі, синьому, як льон.
А в цьому полі, синьому, як льон,
судилося тобі самому бути,
судилося себе самому чути –
у цьому полі, синьому, як льон.

Накричишся вдосталь "Слава",
Відспіваєш "Хай живе!",
Повоюєш на словах і на обід.
Друже, кинь но до кашкета,
Бодай, трішечки лаве
Для людини, що у формі йде на Схід.

Він - хлопчина незухвалий,

Шива й коник-стрибунець
Р. Кіплінґ

Шива-живодайний, Шива-вітрогон
Якось сів на призьбі палацу свого.
Кожному створінню харч дав, труд і шлях,
Будь ти хоч вельможа, хоч простий жебрак.
Все-усе створив він – все створив,

Де тихо спокій впаде на тім'я і невловимо накотить сльози,
Де на асфальті ще запах літа, та вже в багряне убралась осінь,
Я повертаюсь знову додому.

Де в кожнім кроці луна дитинства, що нам так довго ще вчора снилось,
Тут так багато перемінилось, та все ж, що мало, таки здійснилось!
Я повертаюсь знову додому.

Я помру на Україні,
Я лежатиму в землі
І читатиму осінні
Казки свіжої ріллі.
Я помру на Україні,
Де клекочуть журавлі
І де волі манить запах,
Завжди помисли мої