АБВ
911pesni
  • А
  • Б
  • В
  • Г
  • Д
  • Е
  • Ж
  • З
  • И
  • К
  • Л
  • М
  • Н
  • О
  • П
  • Р
  • С
  • Т
  • У
  • Ф
  • Х
  • Ц
  • Ч
  • Ш
  • Э
  • Ю
  • Я
  • A
  • B
  • C
  • D
  • E
  • F
  • G
  • H
  • I
  • J
  • K
  • L
  • M
  • N
  • O
  • P
  • Q
  • R
  • S
  • T
  • U
  • V
  • W
  • X
  • Y
  • Z
  • #
  • Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Наймичка. ч.1

    Исполнитель: Тарас Григорович Шевченко
    Название песни: Наймичка. ч.1
    Дата добавления: 06.11.2016 | 21:12:20
    Просмотров: 37
    0 чел. считают текст песни верным
    0 чел. считают текст песни неверным
    Здесь расположен текст песни Тарас Григорович Шевченко - Наймичка. ч.1, перевод и видео.

    Кто круче?

    или
    НАЙМИЧКА

    ПРОЛОГ
    У неділю вранці-рано
    Поле крилося туманом;
    У тумані, на могилі,
    Як тополя, похилилась
    Молодиця молодая.
    Щось до лона пригортає
    Та з туманом розмовляє:

    «Ой тумане, тумане —
    Мій латаний талане!
    Чому мене не сховаєш
    Отут серед лану?
    Чому мене не задавиш,
    У землю не вдавиш?
    Чому мені злої долі,
    Чом віку не збавиш?
    Ні, не дави, туманочку!
    Сховай тілько в полі,
    Щоб ніхто не знав, не бачив
    Моєї недолі!..
    Я не одна, єсть у мене
    І батько, і мати...
    Єсть у мене... туманочку,
    Туманочку, брате!..
    Дитя моє! мій синочку,
    Нехрещений сину!
    Не я тебе хреститиму
    На лиху годину.
    Чужі люде хреститимуть,
    Я не буду знати,
    Як і зовуть... Дитя моє!
    Я була багата...
    Не лай мене; молитимусь,
    Із самого неба
    Долю виплачу сльозами
    І пошлю до тебе».

    Пішла полем, ридаючи,
    В тумані ховалась
    Та крізь сльози тихесенько
    Про вдову співала,
    Як удова в Дунаєві
    Синів поховала:

    «Ой у полі могила;
    Там удова ходила,
    Там ходила-гуляла,
    Трути-зілля шукала.
    Трути-зілля не найшла,
    Та синів двох привела,
    В китаєчку повила
    І на Дунай однесла:
    «Тихий, тихий Дунай!
    Моїх діток забавляй.
    Ти, жовтенький пісок,
    Нагодуй моїх діток;
    І скупай, і сповий,
    І собою укрий!»

    І
    Був собі дід та баба.
    З давнього-давна, у гаї над ставом,
    Удвох собі на хуторі жили.
    Як діточок двоє,
    Усюди обоє.
    Ще змалечку удвох ягнята пасли.
    А потім побралися,
    Худоби діждалися,
    Придбали хутір, став і млин,
    Садок у гаї розвели
    І пасіку чималу —
    Всього надбали.
    Та діточок у їх бігма,
    А смерть з косою за плечима.

    Хто ж їх старість привітає,
    За дитину стане?
    Хто заплаче, поховає?
    Хто душу спом’яне?
    Хто поживе добро чесно
    В добрую годину
    І згадає, дякуючи,
    Як своя дитина?..
    Тяжко дітей годувати
    У безверхій хаті,
    А ще гірше старітися
    У білих палатах,
    Старітися, умирати,
    Добро покидати
    Чужим людям, чужим дітям
    На сміх, на розтрату!

    II
    І дід, і баба у неділю
    На призьбі вдвох собі сиділи
    Гарненько, в білих сорочках.
    Сіяло сонце, в небесах
    Ані хмариночки, та тихо,
    Та любо, як у раї.
    Сховалося у серці лихо,
    Як звір у темнім гаї.

    В такім раї, чого б, бачся,
    Старим сумувати?
    Чи то давнє яке лихо
    Прокинулось в хаті?
    Чи вчорашнє, задавлене Знов поворушилось,
    Чи ще тілько заклюнулось —
    І рай запалило?

    Не знаю, що і після чого
    Старі сумують. Може, вже
    Оце збираються до Бога,
    Та хто в далекую дорогу
    Їм добре коней запряже?
    «А хто нас, Насте, поховає,
    Як помремо?»
    «Сама не знаю!
    Я все оце міркувала,
    Та аж сумно стало:
    Одинокі зостарілись...
    Кому понадбали
    Добра цього?..»
    «Стривай лишень!
    Чи чуєш? щось плаче
    За ворітьми... мов дитина!
    Побіжім лиш!.. Бачиш?
    Я вгадував, що щось буде!»

    І разом схопились
    Та до воріт...
    WENCH

    PROLOGUE
    On Sunday morning, early
    The field opens itself mist;
    In the fog, in the grave,
    As poplar, pohylylas
    Girl young.
    Something to embrace the bosom
    And speaking of fog:

    "Oh mist, fog -
    My patched luck!
    Why can I not hide
    Here among the farm?
    Why can I not asked,
    On the ground pretended not?
    Why am I evil fate,
    Why does not slow age?
    No, Davie, tumanochku!
    Put only field
    To no one knew, not seen
    My trouble ..
    I'm not one is, I
    And father and mother ...
    Is the i ... tumanochku,
    Tumanochku, brother! ..
    My child! my son,
    Unbaptized son!
    I will not baptize
    In hard times.
    Strange men baptize,
    I will not know
    Like say they are ... My child!
    I was rich ...
    No barking me; will pray,
    From the sky
    Fate will pay in tears
    I will send to you. "

    She left field, sobbing,
    In the fog hid
    And tears quietly
    On widow sang,
    As a widow in Danube
    The children buried:

    "Oh grave in a field;
    There's widow walked
    They walked, walked,
    Truro-looking potions.
    Truro herb did not find,
    And the two sons led,
    In kytayechku forth that
    And the Danube odnesla:
    "Quiet, quiet Danube!
    My kids amused.
    You, zhovtenkyy sand,
    Feed my children;
    And skupay and Confessor,
    And a Cover! "

    AND
    There was a grandfather and grandmother.
    Since long ago, in the woods in the pool,
    Together on a farm lived.
    As two children,
    Everywhere both.
    Another childhood lambs grazing together.
    And then married,
    Dizhdalysya cattle,
    Bought the farm, and was the mill,
    Lit garden in the woods
    And apiary considerable -
    Total had acquired.
    And the kids in their bihma,
    A death with a scythe over his shoulder.

    Who will greet their old age,
    For a child will be?
    He cries, bury?
    Who spom'yane soul?
    Who will live fairly good
    In the good hour
    And remember, thanks,
    As his own child? ..
    It is hard to feed children
    In Bezverkhy house,
    And worse staritysya
    In white houses,
    Staritysya, die,
    Welcome to leave
    Strangers, alien children
    Laughter, embezzlement!

    II
    And grandfather and grandmother on Sunday
    In a mound of earth sitting together
    Pretty in white shirts.
    Sow the sun in the sky
    Neither hmarynochky and quiet
    And pleasure, as in paradise.
    Hidden in the heart of the disaster,
    As a beast in the dark woods.

    In such paradise, what would bachsya,
    Old sad?
    Whether an ancient evil
    Woke up in the house?
    Whether yesterday, povorushylos crushed again,
    Is it still zaklyunulos -
    I lit paradise?

    I do not know that then
    Old sad. Maybe it already
    This is going to God,
    And who dalekuyu road
    They were good horses tie?
    "And who is us Nastia, bury,
    How to die? "
    "I do not know!
    I pondered all this,
    And sadly up was:
    Lonely zostarilys ...
    To ponadbaly
    Good that? .. "
    "Wait left!
    Do you hear? something crying
    For the gate ... like a child!
    Run only! .. You see?
    I guessed that something will! "

    I got up together
    And the gates ...

    Скачать

    Верный ли текст песни?
    ДаНет