Не молилася за мене, Поклони не клала Моя мати; а так собі Мене повивала, Співаючи. — Нехай росте Та здорове буде! — І виріс я, хвалить Бога, Та не виліз в люде. Лучше було б не родити Або утопити, Як мав би я у неволі Господа гнівити.
А я так мало, небагато Благав у Бога, тілько хату, Одну хатиночку в гаю, Та дві тополі коло неї, Та безталанную мою, Мою Оксаночку; щоб з нею Удвох дивитися з гори На Дніпр широкий, на яри, Та на лани золотополі, Та на високії могили; Дивитись, думати, гадать, Коли-то їх понасипали? Кого там люде поховали? І вдвох тихенько заспівать Ту думу сумную, днедавну, Про лицаря того гетьмана, Що на огні ляхи спекли. А потім би з гори зійшли; Понад Дніпром у темнім гаї Гуляли б, поки не смеркає, Поки мир Божий не засне, Поки з вечернею зорьою Не зійде місяць над горою, Туман на лан не прожене. Ми б подивились, помолились І розмовляючи пішли б Вечеряти в свою хатину.
Даєш ти, Господи єдиний, Сади панам в Твоїм раю, Даєш високії палати. Пани ж неситії, пузаті, На рай Твій, Господи, плюють І нам дивитись не дають З убогої малої хати.
Я тілько хаточку в тім раї Благав, і досі ще благаю, Щоб хоч умерти на Дніпрі, Хоч на малесенькій горі. Did not pray for me I did not bow myself My mother; and so myself I was knocked out Singing - Let it grow That will be healthy! - And I grew up, praising God But it did not reach the people. It would be better not to give birth Or drown How would I be in bondage Lord angry.
And I'm so few, a little bit He pleaded with God, only a house One hut in a grove, There are two poplars around her, But my unclean My oxana; to be with her See you from the mountain together On the Dnipro wide, on the ravine, But on the fields of golden fields, But on a tall grave; Look, think, guess Once they were bathed? Who was buried there? And quietly sing together That duma is sad, recently, About the knight of that hetman What flashed on the flames. And then they would descend from the mountain; Over the Dnieper in the dark grove Walking until it dies Unless the world of God will fall asleep, So far with the evening star The moon will not go over the mountain The fog on the grass does not fade. We would look, prayed And speaking would go Have dinner in your hut.
You give, Lord alone, Gardens of masters in Your Paradise, You give the high chamber. But, ladies Lord, spit on thy Paradise And we do not give a look From the poor little house.
I'm just a hinterland in that paradise I begged and still begging To die at least on the Dnipro Though on a small mountain.