- Аист на крыше
Где это было, когда это было, в детстве, а может во сне.
Аист на крыше гнездо для любимой свил по весне.
Чудился мне он в странствия дальних символом верной любви.
Люди, прошу, не вспугните случайно аиста вы.
Припев:
Люди, прошу я, потише, потише.
Войны пусть гинут во мгле.
- Білий острів
На перехресті віхол і вітрів,
В країні снігу я тебе зустрів.
Казав собі: "Не руш її, не рань".
Та серце палало мов грань.
Давно усі стежки засипав сніг.
Хіба я ту любов забути міг?!
На перехресті всіх вітрів стою
- Буде свято
Я прокинусь вранці рано,
Я прокинусь вранці рано,
Аж до хрусту потягнусь.
І у дзеркало погляну,
Я у дзеркало погляну,
Сам до себе посміхнусь.
І скажу собі, козаче,
Я скажу собі, козаче,
- Где же ты
Я не щитаю любовь на года.
Ты скоро будешь моей навсегда.
И, что бы ни было дальше в судьбе,
Я подарю свое сердце тебе.
И, что бы ни было дальше в судьбе,
Я подарю свое сердце тебе.
Припев:
- Двійко дитячих очей
Двійко дитячих очей
Їх помирити хотіли.
Як вони тускло синіли
Двійко дитячих очей.
Як вони тускло синіли
Двійко дитячих очей.
Він свої речі збирав,
- Дзвони Софії
Кличу до вас я, пане Богдане,
Хай відпочине ваш здиблений кінь,
Дзвони рокочуть понад майданом,
Ворони крячуть у голубінь.
Приспів:
Дзвони Софії, дзвони Софії,
Дзвони над світом, дзвони гудуть,
- Жар птиця
Десь о півночі раптом присниться
Сивій яблуні юна жар-птиця,
Що скрайсвіту до неї літала
І в любові навік присягала.
Що скрайсвіту до неї літала
І в любові навік присягала.
Стане яблуні жаль ту жар-птицю,
- Запам'ятай мене
Згадай всі дні і ночі ті,
Що мали ми з тобою
Закохані і молоді,
І з долею одною.
З тобою ми, як два серця,
Поєднані навіки.
На березі свого життя
- Зоряний дощ
Я пригадаю, як усе було,
Та промайнуло наче мить.
Я прилечу туди, де старий мотив
Кожен день звучить.
Де загубилися твої сліди?
Мені тепер їх не знайти.
В місто моїх надій і забутих мрій
- Ілько
До війни він вальси грав дівчатам,
На селі був перший гармоніст.
І коли вернувся в сорок п'ятім,
То й гармошку у село приніс.
А село журилося й співало,
Плакало й сміялося село.
І чужа гармошка в клубі грала,
- Метелик чорний
Під зорепадами, під зорепадами
Метелик чорний пролітав.
Навіщо зрадила, навіщо зрадила
Дівчина та, яку кохав?!
Тебе обручену, тебе обручену
Вже повели поміж сватів.
З ночей засмучинх, з ночей засмучених
- На горищі
На горищі було вікно,
У вікні голубіло небо.
Ти казала: "Осудить неня",
Та мені було все одно.
Ти казала: "Осудить неня"
Та мені уже все одно.
Місяць ставив німе кіно,
- Налий вина
І знову вечір спогади приносить
Терпкі і перестиглі, як терген.
Твоє ім'я вуста сказати просять,
Та я боюсь ворушити старе.
Ти через десять років подзвонила
Й сказала тихо: "Милий мій, це я".
Але, на жаль, кохана, ти спізнилась
- Не повертайтесь на круги своя
Не повертайтесь на круги своя,
Нічого це, крім болю не приносить.
Але душа не вірила, і я
Таки поїхав. І для мене досить.
Я те містечко пішки обходив.
Я знав його, як власний досвід знають.
Звучав для мене золотий мотив
- Неслучайная
Ты в жизнь ворвалась ниоткуда,
В судьбе поселилась нечаяно.
Моё сероглазое чудо,
Моя долгожданная тайна.
Наверное, так не бывает,
Но это со мною случилось,
И светлая-светлая тайна
- Пані і панове
У дружнім колі не буває тісно
І усмішка усім нам до лиця.
Хай наша рідна наймиліша пісня
Поєднує і долі, і серця.
Хай, друзі, вас обходять злі негоди,
І проростають зерна доброти.
Немає вищої для мене нагороди,
- Пісня прощання
Ходить ніч по зірка і по долях,
То мовчить, то шепоче мені,
Що мелодія наша журбою
Обірвалась на щемні струні.
А судилась нам зустріч навіки,
Тільки вік промайнув, наче мить.
Два вогні обнялися на вітрі,
Щоб себе у собі спопелить.
- Половина саду квітне...
Половина саду квітне –
Половина в'яне,
Серед яблунь стану квітнем |
Пригорни туманом. | (2)
Може вийде до півночі,
Де колись ходила
Чорні брови карі очі |
- Синя даль
Нам 17 було - в серці вітром збентежені струни.
Нам 17 було - було літо, як ми, молоде.
На 17 було - було море і сонце, і дюни
Золоті-золоті, як волосся твоє золоте.
Нам 17 було - ми дивилися щастю увічі,
Відкриваючи в них все нові, невідомі сонця.
І здавалося нам синє море безмежним і вічним,
- Сирота
Няня дала ім'я. Серце стислось від болю.
Де ж бо мама твоя, і яка буде доля?
Що чекає тебе у життєвій дорозі?
Хто поможе в біді і утре твої сльози?
Приспів:
Сирота, сирота - гріх людей і трагедія долі.
Сирота, сирота - винний в цьому і ти по неволі.
- Сохрани, Боже
Як листки за зимнім вітром відлітають,
По одному мене друзі покидають.
Залишаючи у серці біль утрати,
Бо усі колись ми маєм помирати.
Та якби ж хоч на жертовнім полі бою,
Рідну землю заслоняючи собою,
А то тихо у безпомічних палатах
- Чотири пори року у тобі
Чотири пори року у тобі,
І кожна з них живе, живе щоднини.
Чотири пори року у тобі,
Не знать, коли яка мене зустріне.
Чотири пори року у тобі,
Моє ти диво незбагненне.
Чотири пори року у тобі,
- Я ненавиджу війну
Я в дитинстві грався у війну,
Бігав з іграшковим автоматом,
Виграв я битву неодну,
Мріяв стати воїном-солдатом.
То була лиш казкою війна,
Ми живі верталися із бою,
І не знав тоді що вона,
Справжні смерті принесе з собою.
- Я тебе ненавиджу, війна
Я в дитинстві грався у війну
Бігав з іграшковим автоматом
Виграв я битву не одну
Мріяв стати воїном-солдатом
То була лиш казкою війна
Ми живі верталися із бою
І незнав тоді я, що вона
Справжні смерті принесе з собою
- Ярмарок
Як ішли літа наші на ярмарок,
То несли надії веселі та гожі.
А тепер ідуть літа наші з ярмарку
Сумні та порожні.
Приспів:
Задивилась молодість в дзеркало радості, радості,
І не бачить ще молодість старості, старості.