Не плакав, не боявся, не жалівся, Не бачили тремтячої руки. Мені було шістнадцять, як з криївки, Немов щеня, виймали ястребки. А далі – ешелони, дикі вежі, Колючий дріт етапних таборів, Ведмежий край, за небокрай – безмежжя, Де кожен погляд свічкою горів...
Приспів: Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле... Сибірських рік закуті береги... Сніги, сніги мене заговорили Усе життя спокутувать борги.
Скулили пси, і кулі голосили, Якщо є диво – це одне із див: Не знаю, де набралась вовча сила, Не відаю, як тільки я дожив... Не плакав, не боявся, не жалівся Від тих часів студеної пори. Старий я, щоб іти тепер в криївки, Та знову розпинають прапори...
Приспів.
Не плакав, не боявся, не жалівся, Не бачили тремтячої руки. Мені було шістнадцять, як з криївки, Немов щеня, виймали ястребки.
Приспів.
Сніги... Сніги... Do not cry, do not boyavsya not zhalіvsya, Not bachili tremtyachoї hands. Meni Bulo shіstnadtsyat, yak s kriїvki, Nemov schenya, viymali hawks. And Dali - esheloni, Dyki vezhі, Spiny drіt etapnih taborіv, Vedmezha edge of Nebokray - bezmezhzhya, De Leather Poglyad svіchkoyu gorіv ...
Whined psi, i kulі voice, Yakscho Yea wonder - tse odne іz divas: I do not know, plucked vovcha de force Not vіdayu yak tіlki I live ... Do not cry, do not boyavsya not zhalіvsya Od quiet chasіv studenoї Pori. Old I-dwellers іti now kriїvki, That znovu rozpinayut prapory ...
Prispіv.
Do not cry, do not boyavsya not zhalіvsya, Not bachili tremtyachoї hands. Meni Bulo shіstnadtsyat, yak s kriїvki, Nemov schenya, viymali hawks.