Smth about loveЗдається, у обіймах тоне вечір,
Немов людина за бортОм,
Вона цілує його плечі,
А він - із пристрастю її чоло.
Між ними так багато злоби
За прикрі вчинки і слова,
Але й так само там любові,
Що зігріває їх серця.
Говорять, від волі інколи хочеться вовком витиговорять, від волі інколи хочеться вовком вити,
лізти на дах і не спати ночами,
хтось так і буде когось хотіти
спогадом, мрією, чи в думках несказанно...
хтось так і буде по світу блукати
в пошуках щастя, в пошуках правди...
комусь же буде серце боліти
Тому, хто носить срібний перстеньзаливаю кип'ятком своє змерзле від інею серце,
ховаю руки в кишені, щоб більше не відчувати,
як хтось ненароком
торкається так нестерпно,
на вулиці, в транспорті
лізе незграбними руками прямо між ребра
і вириває звідти по частинках
Цiнувати потрiбно того, хто нiколи тебе не зрадитьТак легко...вертатись додому після тяжкого дня,
Де тебе зустрічають уже на порозі,
Легко жити, коли в тебе є все,
Що змушує серце не знати тривоги.
Загортатись в обійми, немов у плед,
Цілуючи губи рідні...
Хтось скаже, що це дурниці все,
Головне, щоб не бУли бідні.
Я мабуть більше не романтиксамотність накида кайдани,
а хтось за ґратами своєї ж правди
кидає совість у смітник,
сумують переповнені вокзали:
хтось розлучається на мить,
а інші - від'їжджають назавжди.
а хтось малює на папері осінь,
червону, жовту, золоту,